Уреаплазмоз у жінок: причини, симптоми, небезпека та способи лікування

Згідно з дослідженням, опублікованим у Cambridge University Press у 2017 році, з урогенітальним уреаплазмозом стикається 40–80% жінок і до 50% чоловіків у світі.

Що таке уреаплазмоз у жінок?

Уреаплазмоз у жінок — інфекційно-запальне захворювання сечостатевої системи, спричинене бактеріями роду Ureaplasma (найчастіше Ureaplasma urealyticum та Ureaplasma parvum). Зазначені мікроорганізми належать до умовно-патогенної мікрофлори: у нормі можуть бути присутні в організмі без симптомів, але за певних умов (наприклад, при зниженні імунітету) можуть активізуватися та спричиняти запалення, провокуючи уреаплазмоз у жінок. При підозрі на наявність захворювання необхідна консультація гінеколога.

Які симптоми уреаплазмозу у жінок?

При активації інфекції уражаються епітеліальні клітини слизових оболонок піхви, шийки матки, сечівника, матки та придатків, спричиняючи локальне запалення тканин. У більшості випадків уреаплазма в уретрі у жінок протікає безсимптомно, однак іноді спричиняє розвиток негонококового уретриту (запалення сечівника) або бактеріального вагінозу (порушення балансу вагінальної мікрофлори).
Свербіж при уреаплазмі виникає через запальну реакцію слизових оболонок на токсичні продукти життєдіяльності бактерій та пошкодження епітелію (поверхневого шару клітин), яка призводить до подразнення нервових закінчень. Інші симптоми уреаплазмозу у жінок:

• часті та термінові позиви до сечовипускання;

• почервоніння та набряк тканин в області піхви;

• біль та печіння під час сечовипускання;

• відчуття тяжкості та тиску в області таза.

Підвищена уреаплазма у жінок може спричиняти хронічне запалення слизової оболонки шийки матки та піхви, через що тканини стають більш чутливими та вразливими. На тлі запалення стінки дрібних судин стоншуються та втрачають міцність. У результаті навіть незначний механічний вплив (наприклад, під час статевого контакту або гінекологічного огляду) може призвести до появи вагінальних кровотеч.
При уреаплазмі характер виділень у жінок може відрізнятися залежно від локалізації запального процесу. Якщо інфекція спричиняє негонококовий уретрит, з'являються прозорі або кремоподібні виділення з уретри з неприємним запахом, зумовленим запальним процесом та активністю бактерій. При розвитку бактеріального вагінозу виділення стають рідкими, рясними, сірими, білими або зеленуватими, часто з характерним різким «рибним» запахом через утворення амінів (продуктів обміну) патогенними мікроорганізмами.

Чому у жінок з'являється уреаплазмоз?

Причиною уреаплазмозу у жінок є активне розмноження бактерій роду Ureaplasma, які в нормі присутні в організмі в невеликій кількості. Ймовірність зараження уреаплазмозом підвищується при незахищених статевих контактах та частій зміні партнерів. Заразитися побутовим шляхом неможливо, оскільки уреаплазма нестійка у зовнішньому середовищі та швидко гине поза організмом людини. Фактори ризику уреаплазмозу у жінок:

• ранній початок статевого життя;

• супутні інфекції сечостатевої системи, зокрема венеричні захворювання (наприклад, хламідіоз, мікоплазмоз, кандидоз, бактеріальний вагіноз);

• ослаблення імунної системи (наприклад, на тлі вірусу імунодефіциту людини);

• хронічні запальні захворювання (зокрема ендометрит, сальпінгоофорит);

• фізичні або психологічні стреси;

• постійна перевтома;

• регулярні переохолодження;

• недотримання інтимної гігієни.

Ризик розвитку уреаплазмозу та змішаних інфекцій (наприклад, хламідіозу, мікоплазмозу або бактеріального вагінозу) підвищується під час вагітності, оскільки в цей період відбуваються фізіологічні зміни гормонального фону та імунної системи. Імунітет частково пригнічується для збереження вагітності, знижуючи природний захист організму та створюючи сприятливі умови для активації умовно-патогенної мікрофлори та приєднання інших інфекцій.

Які бувають форми жіночого уреаплазмозу?

Залежно від активності інфекції, вираженості запального процесу та наявності симптомів виділяють три форми уреаплазмозу, кожна з яких характеризується різною клінічною картиною та ризиками ускладнень.

Як класифікують жіночий уреаплазмоз за локалізацією?

Залежно від локалізації запального процесу в сечостатевій системі виділяють три види уреаплазмозу у жінок. Види уреаплазмозу:

• уретральний уреаплазмоз. Інфекція уражає слизову сечівника, спричиняючи печіння та різі під час сечовипускання. Часто з'являються мізерні виділення з уретри та відчуття постійного дискомфорту внизу живота;

• вагінальний уреаплазмоз. Запалення слизової піхви призводить до появи свербежу, подразнення та рясних виділень із неприємним запахом. Може посилюватися відчуття сухості або печіння під час статевого акту;

• цервікальний уреаплазмоз. При ураженні шийки матки виникають слизово-гнійні виділення, іноді з домішкою крові. Контактні кровотечі можуть з'являтися після статевого акту або гінекологічного огляду через запалення та підвищену крихкість слизової оболонки.

Визначення типу та локалізації інфекційного і запального процесу важливе, оскільки від цього залежить вибір схеми лікування, підбір антибактеріальних препаратів та оцінка ризику можливих ускладнень. Точна діагностика дає змогу своєчасно запобігти переходу інфекції в хронічну форму та розвитку порушень репродуктивної функції.

Як уреаплазмоз розвивається у жінок за стадіями?

Уреаплазмоз поділяють на стадії залежно від тривалості перебігу інфекції, активності запального процесу та вираженості клінічних симптомів. Визначення стадії дає змогу оцінити ступінь ураження тканин та підібрати оптимальну тактику лікування.

Чим для жінок небезпечний уреаплазмоз?

Небезпека уреаплазмозу для жіночого здоров'я полягає у підвищеному ризику розвитку безпліддя через хронічне запалення, яке може призводити до утворення спайок у маткових трубах та порушення їхньої прохідності. Інші можливі ускладнення уреаплазмозу:

• запальні захворювання органів малого таза (наприклад, сальпінгіт, оофорит);

• рецидивні інфекції шкіри та м'яких тканин;

• абсцес (скупчення гною) у нирках;

• пієлонефрит (інфекція нирок);

• шлунково-кишкові абсцеси;

• емпієма (скупчення гною між легенями та навколишньою оболонкою);

• абсцес мозку (спричиняє неврологічні симптоми, включаючи втрату слуху та рівноваги).

Дослідження 2014 року, проведене в Медичній школі Мерилендського університету, показало, що майже половина передчасних пологів відбувалася у батьків, які мали уреаплазму. Внутрішньоутробна передача інфекції призводила до ураження дихальних шляхів, нервової системи, травного тракту плода. У результаті підвищувався ризик бронхолегеневої дисплазії (спричиняє пошкодження повітряних мішечків легень), некротичного ентероколіту (призводить до руйнування травного тракту), геморагічної гідроцефалії (скупчення рідини в головному мозку).

Як діагностують уреаплазмоз у жінок?

Через схожу симптоматику уреаплазмоз у жінок можна сплутати з іншими інфекціями сечостатевої системи, включаючи хламідіоз, трихомоніаз, кандидоз або бактеріальний вагіноз. Тому при появі виділень із неприємним запахом, свербежу, печіння, дискомфорту під час сечовипускання лікар проводить диференційну діагностику для встановлення діагнозу.

На первинній консультації приватні гінекологи аналізують симптоми та час їх появи, збирають анамнез пацієнтки та проводять фізикальний огляд. Лабораторні методи діагностики уреаплазмозу у жінок можуть включати:

• мазок із піхви. Лікар бере зразок слизу зі стінки піхви або шийки матки за допомогою стерильної щіточки або тампона під час гінекологічного огляду. Тест дає змогу виявити уреаплазму при запаленні піхви або шийки матки, оцінити стан мікрофлори, наявність супутніх інфекцій та ступінь запалення;

• мазок з уретри. Гінеколог обережно бере зразок слизу зі стінок сечівника за допомогою тонкого стерильного зонда. Дослідження дає змогу виявити уреаплазму при уретриті, визначити наявність запалення уретри, а також діагностувати супутні інфекції сечостатевої системи;

• зразок сечі. Пацієнтка збирає першу ранкову порцію сечі у стерильний контейнер для лабораторного аналізу. Дослідження дає змогу виявити уреаплазму в сечовивідних шляхах та оцінити наявність запального процесу в уретрі, особливо за неможливості забору мазка.

УЗД органів малого таза при рецидивному уреаплазмозі може призначатися для оцінки стану внутрішніх статевих органів та виявлення можливих ускладнень. Дослідження дає змогу виявити ознаки запалення матки, яєчників, маткових труб, наявність спайок, кіст, скупчень рідини або змін у структурі тканин, які можуть виникати при хронічному перебігу інфекції або при поширенні запального процесу на придатки.

Якими методами лікують уреаплазмоз у жінок?

Повністю вилікувати уреаплазмоз у жінок можливо за правильно підібраної терапії з урахуванням чутливості збудника. Метод лікування уреаплазмозу у жінок, який залежить від ступеня активності інфекції, локалізації запального процесу та наявності супутніх захворювань.

Для лікування уреаплазмозу у жінок призначаються антибактеріальні препарати, які приймаються одноразово, протягом чотирьох або семи днів. Схема лікування уреаплазмозу у жінок може включати медикаментозні засоби, які приймаються перорально (у вигляді таблеток) або вводяться внутрішньовенно.

До завершення курсу терапії уреаплазмозу пацієнтці показано утримання, оскільки статеві контакти можуть сприяти повторному інфікуванню, посиленню запального процесу та зниженню ефективності лікування. Крім того, при активній інфекції зростає ризик передачі збудника партнеру, а механічний вплив під час сексу може додатково травмувати запалені слизові оболонки. Після проходження лікування важливо повторно здати тест на уреаплазму через три місяці для оцінки ефективності курсу терапії.

Клінічні рекомендації щодо профілактики жіночого уреаплазмозу

Профілактика уреаплазмозу у жінок спрямована на запобігання зараженню, зниження ризику активації інфекції та розвитку ускладнень. Клінічні рекомендації щодо профілактики уреаплазмозу у жінок:

• використання бар'єрних методів контрацепції під час статевих контактів;

• дотримання правил інтимної гігієни;

• регулярне проходження гінекологічних оглядів та обстежень;

• своєчасне лікування супутніх інфекцій сечостатевої системи;

• зміцнення імунної системи та ведення здорового способу життя;

• дотримання рекомендацій лікаря після проведеного лікування.

Для зниження ризику появи уреаплазмозу у жінок важливо уникати переохолодження, оскільки зниження температури тіла послаблює імунний захист та створює сприятливі умови для активації інфекції. Також необхідно підтримувати психоемоційну рівновагу, щоб мінімізувати вплив стресу на імунну систему та знизити ймовірність повторного зараження уреаплазмозом.

При підвищеному ризику уреаплазмозу (наприклад, при порушенні роботи імунної системи) лікарі рекомендують відмовитися від спринцювання, оскільки процедура порушує природний баланс вагінальної мікрофлори та знижує місцевий імунітет. Видалення захисного слизу та корисних бактерій створює сприятливі умови для розмноження уреаплазми та інших моноінфекцій (наприклад, кандидозу), підвищуючи ризик розвитку запальних процесів.