Що таке склероз, які у нього симптоми і види та як він лікується?

Склероз — неврологічне захворювання, що супроводжується руйнуванням мієлінової оболонки нервових волокон і порушенням передачі нервових імпульсів. Патологія зазвичай проявляється погіршенням пам’яті та концентрації уваги, порушенням рівноваги і координації рухів. Хвороба може виникати на тлі генетичної схильності, аутоімунних захворювань, вірусних інфекцій. Склероз має хронічний перебіг і загострюється під впливом стресу, перевтоми, токсинів. Лікування може включати медикаментозну терапію (препаратами, що модифікують перебіг хвороби, кортикостероїдами) та реабілітацію (лікувальну фізкультуру, логопедичні й когнітивні тренування).

Що таке склероз?

Склероз — це патологічний процес, при якому відбувається заміщення нормальної тканини щільною сполучною, що призводить до дисфункції ураженого органа. У неврології під цим терміном мають на увазі розсіяний склероз — хронічне захворювання, при якому руйнується мієлінова оболонка нервових волокон, унаслідок чого порушується передача імпульсів між клітинами нервової системи.

Чим склероз відрізняється від вікових змін пам’яті?

Вікові зміни пам’яті — це фізіологічний процес, зумовлений уповільненням обміну речовин у головному мозку і поступовим зниженням кількості нервових клітин (нейронів). Вікові зміни пам’яті проявляються помірною забудькуватістю (нездатністю запам’ятати дати, імена, місця розташування речей), яка не впливає на здатність людини до самообслуговування або орієнтацію у просторі. Довготривала пам’ять, як правило, залишається доброю.

На відміну від вікових змін пам’яті, склероз є патологічним станом, при якому відбувається органічне ушкодження нервових волокон. У місцях ушкодження утворюються рубцеві вогнища, що порушують проведення нервових імпульсів. Склероз проявляється сукупністю когнітивних і неврологічних симптомів. Крім проблем із пам’яттю, він супроводжується м’язовою слабкістю, порушенням координації рухів, онімінням кінцівок, погіршенням зору.

 

Як розвивається склероз і які механізми лежать в основі хвороби?

Склероз починається з ушкодження нервової тканини, спричиненого запальними процесами. Поетапний механізм розвитку склерозу включає:

• хронічне запалення, що ушкоджує клітини мієлінової оболонки нервових волокон;

• відмирання уражених клітин;

• заміщення ушкоджених ділянок щільною сполучною тканиною;

• формування рубців, які порушують нормальне проведення нервових імпульсів, що відповідають за зір, відчуття, рухи, мисленнєві процеси.

Рубцева тканина має низьку еластичність. Вона заповнює ушкоджені ділянки, однак не здатна виконувати функції загиблих клітин.

Чому розвивається склероз і з яких причин?

Склероз часто з’являється на тлі аутоімунних захворювань — ревматоїдного артриту, системного червоного вовчака, системної склеродермії. Інші причини склерозу можуть включати:

• механічне ушкодження нервової тканини (при травмах голови або хребта, під час хірургічних операцій);

• порушення кровопостачання нервової тканини (при атеросклерозі, артеріальній гіпертензії, вазоспазмі);

• інфекції, що ушкоджують нервові клітини (вірус Епштейна — Барр, цитомегаловірус);

• вплив радіації і токсинів (нікотину, етилового спирту, пестицидів);

• метаболічні порушення (цукровий діабет, ожиріння, захворювання щитоподібної залози).

До факторів ризику склерозу належить наявність захворювання в одного або кількох найближчих родичів. Також імовірність розвитку патології може підвищуватися при дефіциті вітаміну D в організмі.

Як генетична схильність впливає на склероз?

Генетична схильність не є прямою причиною склерозу, однак значно підвищує ризик його розвитку. Наявність захворювання у найближчих родичів може бути зумовлена успадкуванням генів, які роблять організм більш уразливим до факторів (вірусних інфекцій, дефіциту вітаміну D, метаболічних порушень), здатних запустити хворобу.

Як аутоімунні процеси пов’язані зі склерозом?

Однією з найчастіших причин склерозу є аутоімунні процеси. Імунна система помилково сприймає клітини власного організму як чужорідні (віруси, бактерії, грибки) і починає виробляти проти них антитіла. Імунна «атака» викликає запалення, яке призводить до ушкодження мієлінової оболонки нервових волокон. У відповідь організм запускає процес регенерації, але на місці уражених ділянок утворюється щільна рубцева тканина.

Які зовнішні фактори провокують розвиток склерозу?

Ризик захворювання підвищують шкідливі звички — куріння, зловживання алкоголем. Нікотин звужує судини і погіршує кровопостачання нервової тканини, а продукти розпаду етилового спирту ушкоджують нервові клітини та посилюють запалення. Інші зовнішні фактори, що сприяють розвитку склерозу, можуть включати:

• вірусні інфекції (вірус Епштейна — Барр, цитомегаловірус);

• нестачу сонячного світла, що призводить до дефіциту вітаміну D;

• незбалансоване харчування з низьким вмістом вітаміну D і антиоксидантів;

• шкідливі умови праці з тривалим впливом пестицидів і важких металів (свинцю, ртуті, кадмію) на організм;

• травми (голови, хребта).

Спровокувати розвиток склерозу може променева терапія раку в анамнезі. Радіація посилює запальні процеси і ушкоджує волокна нервових клітин, що може призвести до рубцевих змін у їх структурі.

Які симптоми має склероз на різних стадіях?

Захворювання супроводжується комплексом когнітивних і неврологічних ознак. Симптоми склерозу можуть включати:

• загальну слабкість і підвищену втомлюваність;

• оніміння і поколювання обличчя та кінцівок;

• затуманений зір і двоїння в очах;

• головний біль і запаморочення;

• м’язові спазми і судоми;

• порушення координації рухів і рівноваги;

• труднощі з ходьбою;

• тремор кінцівок;

• проблеми з мовленням;

• порушення сечовипускання і дефекації.

Захворювання може супроводжуватися погіршенням когнітивних функцій (пам’яті, концентрації уваги). Також можлива емоційна нестабільність, що проявляється частими перепадами настрою, тривожністю і дратівливістю.

У медичній теорії та практиці не виділяють класичні стадії склерозу. Однак залежно від характеру перебігу захворювання поділяють на форми.

Як проявляється склероз на ранніх етапах хвороби?

Першими симптомами хвороби, що починається, можуть бути слабкість і швидка втомлюваність. Інші ознаки склерозу на ранніх етапах можуть включати:

• оніміння і поколювання рук, ніг, обличчя;

• зниження гостроти зору;

• біль при рухах очей;

• періодичні запаморочення;

• м’язові спазми.

Симптоми склерозу можуть періодично виникати і самостійно зникати без лікування. У міру прогресування захворювання частота і вираженість клінічних ознак можуть поступово збільшуватися.

Які когнітивні порушення характерні для склерозу?

Патологія може супроводжуватися зниженням концентрації уваги. Людині стає важко зосередитися на одному завданні: вона легко відволікається, особливо в шумній обстановці. Інші когнітивні порушення при склерозі можуть включати:

• уповільнення мислення;

• погіршення пам’яті;

• складнощі з плануванням;

• труднощі з розумінням мовлення і висловленням своїх думок.

Перелічені порушення можуть заважати навчанню і роботі. На пізніх етапах хвороби можлива втрата здатності самостійно приймати рішення і контролювати повсякденні дії.

Які неврологічні симптоми зустрічаються при склерозі?

Захворювання може супроводжуватися порушенням координації рухів і рівноваги, що призводить до нестійкої ходи. Інші неврологічні симптоми склерозу можуть включати:

• тремор (тремтіння) рук;

• слабкість і оніміння кінцівок;

• порушення зору (розмитість, двоїння в очах);

• труднощі з ковтанням і вимовою мовлення;

• запаморочення;

• скутість і спазми в м’язах.

Через ушкодження нервових волокон може знижуватися контроль над сечовим міхуром і кишечником. Також можливі порушення чутливості (поколювання в окремих ділянках тіла, відчуття «мурашок» по шкірі).

Які бувають види склерозу і чим вони відрізняються між собою?

Склероз завжди має хронічний характер, оскільки утворення щільної сполучної тканини є незворотним процесом. З цієї причини у клінічній класифікації гостра форма захворювання відсутня.

Серед різновидів розсіяного склерозу виділяють також клінічно і радіологічно ізольовані синдроми. Клінічно ізольований синдром — це перший епізод неврологічних симптомів, який вказує на наявність ураження нервової тканини, але ще не підтверджує розсіяний склероз. При радіологічно ізольованому синдромі інструментальні дослідження підтверджують наявність у людини вогнищ демієлінізації, хоча клінічні прояви хвороби відсутні.

Як проводиться діагностика склерозу в сучасній медицині?

Через схожість симптомів (оніміння кінцівок, порушення координації рухів, зниження гостроти зору) склероз можна сплутати з інсультом, пухлинами або хронічною ішемією головного мозку. Тому діагностика склерозу спрямована на виключення інших захворювань зі схожою клінічною картиною. Методи діагностики склерозу можуть включати:

• первинний клінічний огляд, що дає змогу оцінити неврологічний статус пацієнта, виявити рухові, сенсорні та когнітивні порушення;

• лабораторні аналізи, які допомагають виключити аутоімунні, інфекційні, ендокринні та метаболічні патології, що можуть давати схожі симптоми.

Відмінність склерозу від судинних неврологічних порушень виявляється за допомогою інструментальної діагностики. При склерозі зміни кровотоку, як правило, відсутні, тоді як при ішемічних процесах відзначається порушення мозкового кровообігу.

Які клінічні методи використовують для діагностики склерозу?

На первинній консультації невролог уточнює час і обставини появи симптомів, а також темпи їх прогресування. Потім лікар цікавиться наявністю у пацієнта хронічних серцево-судинних (артеріальної гіпертензії, атеросклерозу), ендокринних (цукрового діабету, тиреотоксикозу) і аутоімунних (ревматоїдного артриту, системного червоного вовчака) захворювань. Клінічні методи діагностики склерозу можуть включати:

• оцінку ходи і координації рухів;

• перевірку реакції зіниць на світло і рухів очей;

• вивчення мімічної активності;

• оцінку гостроти слуху і зору;

• перевірку м’язового тонусу і сили;

• виявлення мимовільних рухів кінцівок;

• оцінку чутливості до дотиків, вібрації, температури.

Для виявлення збою у провідності нервових імпульсів лікар може перевірити сухожильні рефлекси (колінний, ахілловий). З метою діагностики когнітивних порушень невролог може провести оцінку пам’яті, логічного мислення, концентрації уваги і мовлення.

Які інструментальні дослідження призначаються при склерозі?

У рамках диференціальної діагностики для виключення інших причин неврологічних симптомів лікар може направити на УЗД судин голови і шиї. При підозрі на склероз інструментальне дослідження допомагає виключити атеросклеротичні бляшки, тромби, стеноз (звуження) і аневризми (випинання) судинних стінок, здатних порушувати кровотік, викликаючи запаморочення, оніміння рук і ніг, погіршення координації рухів.

Як лабораторні аналізи допомагають підтвердити склероз?

Лабораторна діагностика застосовується для виключення захворювань зі схожою симптоматикою (інфекційного енцефаліту, системного червоного вовчака). Лабораторні аналізи при склерозі можуть включати:

• загальний аналіз крові і тест на С-реактивний білок для виявлення запалення в організмі;

• біохімічний аналіз крові для виявлення збою в обміні речовин;

• дослідження на аутоімунні маркери (антинуклеарні антитіла, антитіла до тиреопероксидази, ревматоїдний фактор) для виключення аутоімунної природи захворювання;

• тести на рівень вітамінів і мінералів для виявлення дефіциту речовин, необхідних для функціонування нервової системи.

Також невролог може призначити аналізи на антитіла до вірусу Епштейна — Барр і цитомегаловірусу. Дослідження дає змогу визначити, чи був у пацієнта контакт із цими інфекціями у минулому, і оцінити їх можливий вплив на розвиток захворювання.

Як сьогодні лікують склероз?

Повністю вилікувати склероз неможливо, оскільки руйнування мієлінової оболонки мають незворотний характер. Лікування склерозу спрямоване на уповільнення прогресування захворювання і профілактику ускладнень. Методи лікування склерозу можуть включати:

• прийом медикаментозних препаратів (імуномодулюючих засобів, кортикостероїдів, спазмолітиків, антиконвульсантів);

• немедикаментозну терапію (лікувальну фізкультуру, кінезитерапію, заняття з логопедом, психотерапію).

Самостійне лікування склерозу в домашніх умовах неможливе. Методи терапії, спрямовані на пригнічення активності захворювання, повинні призначатися і контролюватися лікарем.

Які медикаментозні препарати використовують при склерозі?

Медикаментозне лікування склерозу спрямоване на уповільнення прогресування хвороби, полегшення симптомів і запобігання ускладненням. Препарати, що призначаються при склерозі, можуть включати:

• глюкокортикостероїди — пригнічують запалення і використовуються для купірування загострень;

• препарати, що змінюють перебіг хвороби (інтерферони бета, моноклональні антитіла) — призначаються для зниження частоти рецидивів і уповільнення прогресування склерозу;

• імуномодулятори — використовуються для зниження патологічної активності імунної системи при аутоімунній формі хвороби;

• спазмолітики і міорелаксанти — застосовуються для зменшення м’язової спастичності і судом;

• знеболювальні засоби — призначаються для зменшення больового синдрому;

• антидепресанти — допомагають стабілізувати настрій і усунути ознаки депресії;

• ноотропи — використовуються для підтримки когнітивних функцій (пам’яті, концентрації уваги, мислення).

При частому сечовипусканні лікар може призначити антихолінергічні препарати, що сприяють зниженню гіперактивності детрузора — м’яза, який відповідає за скорочення стінок сечового міхура під час його спорожнення. Для покращення координації рухів і рівноваги невролог може призначити препарати від запаморочення.

Які методи немедикаментозної терапії допомагають при склерозі?

Немедикаментозна терапія склерозу спрямована на підтримання рухливості тіла, когнітивних функцій і підвищення якості життя. Методи немедикаментозної терапії склерозу можуть включати:

• лікувальну фізкультуру — для збереження сили, гнучкості і профілактики м’язової атрофії;

• фізіотерапію (електростимуляцію, магнітотерапію) — для зменшення спастичності і болю;

• кінезитерапію і заняття з реабілітологом — для покращення рівноваги і координації рухів;

• логопедичну терапію — при порушеннях мовлення і ковтання;

• психотерапію — для зниження тривожності, депресії та адаптації до хронічного захворювання;

• когнітивні тренування — для підтримки пам’яті і концентрації уваги;

• ерготерапію — для розвитку навичок самообслуговування у побуті.

Для забезпечення організму антиоксидантами, що зменшують системне запалення в організмі, лікар може рекомендувати дієту, яка передбачає насичення раціону свіжими фруктами, овочами, рослинними оліями, горіхами, насінням. Для запобігання дефіциту вітаміну D до раціону можуть включатися продукти тваринного походження — жирна риба (лосось, сардини, скумбрія), печінка тріски, яєчні жовтки.

Як реабілітація покращує якість життя при склерозі?

Реабілітація (фізична, психологічна, когнітивна) спрямована на підвищення якості життя при склерозі, допомагаючи людині адаптуватися до змінних умов і зберегти навички самообслуговування. Ефекти реабілітації при склерозі можуть включати:

• зміцнення м’язів і покращення фізичної витривалості;

• зниження спастичності і полегшення рухів;

• покращення координації і рівноваги;

• підтримання мовлення і дрібної моторики;

• покращення пам’яті і концентрації уваги;

• зменшення втоми і покращення загального самопочуття.

Реабілітація сприяє покращенню психоемоційного стану, знижуючи прояви депресії і тривожності. Поступове відновлення навичок і фізичної активності підвищує впевненість у собі та мотивацію до більш активного способу життя.

Як проводиться профілактика склерозу і уповільнення його прогресування?

З метою профілактики склерозу рекомендуємо відмовитися від шкідливих звичок (куріння, вживання алкоголю). Додаткові клінічні рекомендації щодо профілактики склерозу можуть включати:

• своєчасне лікування вірусних (мононуклеозу), ендокринних (цукрового діабету, тиреотоксикозу) і серцево-судинних (артеріальної гіпертензії, атеросклерозу) захворювань;

• уникнення впливу токсинів (пестицидів, важких металів) на організм;

• підтримання нормальної ваги при індексі маси тіла 18,5–24,9;

• повноцінний нічний сон тривалістю не менше семи-восьми годин;

• збалансоване харчування з достатнім вмістом вітаміну D (яєць, жирної риби, печінки) і антиоксидантів (фруктів, овочів, зелені, горіхів, насіння);

• щоденне помірне фізичне навантаження (плавання, піші прогулянки, йогу).

Уникнути загострення склерозу допомагає зниження рівня психоемоційного стресу. З цією метою корисні масаж, медитація, дихальні практики.

Як спосіб життя впливає на профілактику склерозу?

Корекція способу життя відіграє ключову роль у профілактиці склерозу, оскільки багато факторів ризику хвороби пов’язані з режимом і звичками людини. Особливості способу життя, що впливають на ймовірність розвитку склерозу:

• склад раціону;

• режим неспання і сну;

• рівень щоденної фізичної активності;

• наявність шкідливих звичок;

• рівень психоемоційного стресу.

Відмова від шкідливих звичок зменшує токсичне навантаження на нервові клітини, а включення до раціону джерел вітаміну D і антиоксидантів допомагає пригнічувати запальні процеси в нервовій системі. Регулярна фізична активність, повноцінний нічний сон і зниження рівня стресу сприяють прискоренню регенерації нервових волокон і підтриманню провідності нервових імпульсів.

Які фактори допомагають знизити ризик розвитку склерозу?

Дієта, багата на фрукти, овочі, цільнозернові крупи і ненасичені жири, допомагає зменшувати системне запалення і запобігати ушкодженню нервової тканини. Додаткові фактори зниження ризику склерозу можуть включати:

• підтримання здорового способу життя, що виключає шкідливі звички;

• відмову від малорухомого способу життя;

• запобігання надмірній вазі;

• роботу в безпечних умовах, що виключають вплив токсинів на організм;

• уникнення недосипання;

• недопущення дефіциту вітаміну D в організмі.

За наявності спадкової схильності до захворювання необхідно щонайменше раз на рік проходити огляд у невролога. Регулярне обстеження дає змогу виявляти перші ознаки хвороби на ранній стадії і своєчасно вживати заходів для уповільнення її прогресування.

Як регулярне спостереження у лікаря допомагає контролювати склероз?

Регулярне спостереження у лікаря дає змогу відстежувати динаміку склерозу, оцінювати ефективність терапії та, за необхідності, коригувати схему лікування. Завдяки періодичним оглядам невролог може виявляти побічні ефекти призначених препаратів і замінювати лікарські засоби, що погано переносяться, на безпечні аналоги. Завдяки регулярному лікарському спостереженню вдається уповільнювати прогресування хвороби і запобігати розвитку ускладнень (інвалідизації, деменції, депресії).

Які ускладнення може викликати склероз і як він впливає на життя?

Склероз може суттєво погіршувати якість життя, обмежуючи фізичну активність, знижуючи здатність до праці та самообслуговування. Порушення координації рухів, чутливості і когнітивних функцій можуть призводити до залежності від сторонньої допомоги. Ускладнення склерозу можуть включати:

• параліч кінцівок;

• нетримання сечі, калу і газів;

• сексуальну дисфункцію;

• втрату зору на одне або обидва ока;

• деменцію (тяжке порушення концентрації уваги, пам’яті і мислення).

На тлі фізичних порушень і когнітивних розладів у людини можуть розвинутися підвищена тривожність або депресія (стан, що супроводжується пригніченим настроєм і втратою інтересу до життя). Унаслідок зниження рухової активності та ослаблення імунної системи може підвищитися сприйнятливість організму до інфекцій (вірусних, бактеріальних і грибкових).