Жировий гепатоз (стеатогепатоз): як вилікуватися і відновити печінку?

Стеатогепатоз печінки уражає близько 25% людей у світі. Захворювання пов’язане з ожирінням, діабетом другого типу та високим рівнем холестерину. Симптоми з’являються при накопиченні жиру у печінці, вага якого досягає понад 5% від її маси.

Що таке жировий гепатоз (стеатогепатоз)?

Жировий гепатоз (стеатогепатоз, стеатоз, інфільтрація) — це захворювання печінки, при якому у клітинах органу відбувається надмірне накопичення жирів. Стеатоз печінки — це часто хронічна патологія, яка може призвести до руйнування клітин органу. У нормі печінка людини повинна містити не більше 5% жиру, при стеатозі співвідношення може збільшуватися до 50%.

Які симптоми стеатозу печінки?

Стеатогепатоз може протікати безсимптомно, ознаки захворювання можуть проявлятися при прогресуванні до цирозу печінки. Симптоми ожиріння печінки можуть включати:

• біль у верхній правій частині живота;

• слабкість або втомлюваність;

• нудоту;

• втрату апетиту;

• необґрунтовану втрату ваги;

• свербіж шкіри;

• задишку;

• здуття живота.

Болі в області печінки можуть посилюватися після жирної їжі. Також ознаками захворювання можуть бути збільшення селезінки, кровотеча у стравоході, шлунку або прямій кишці.

Зовнішні ознаки жирового гепатозу

Візуально розпізнати жирову інфільтрацію печінки можна за жовтяницею шкіри та білків очей. Інші зовнішні ознаки жирового гепатозу:

• павукоподібні кровоносні судини на шкірі;

• почервоніння долонь;

• висипання на шкірі.

На початковій стадії захворювання може не проявлятися візуально. Також при ожирінні печінки можуть спостерігатися набряки рук і ніг, які розвиваються через затримку рідини в організмі.

Чому з’являється стеатогепатоз?

Основними причинами жирної печінки є порушення метаболічних процесів, захворювання та вплив зовнішніх факторів. Ризик розвитку патології підвищується при надмірному вживанні алкоголю. Інші причини жирового гепатозу:

• діабет другого типу;

• надмірна вага (ІМТ від 25 до 29,9 кг/м²);

• ожиріння;

• синдром полікістозних яєчників;

• обструктивне апное уві сні;

• гіпотиреоз (низький рівень гормонів щитоподібної залози);

• метаболічний синдром (резистентність до інсуліну, високий артеріальний тиск, високий рівень холестерину);

• піпопітуїтаризм (низький рівень гормонів гіпофіза);

• спадковість;

• гіпогонадизм (низький рівень статевих гормонів).

Патогенез жирового гепатозу може бути пов’язаний з прийомом деяких медикаментів: стероїдів, модуляторів естрогенових рецепторів, антиаритмічних препаратів.

Як швидко розвивається жировий гепатоз?

Жировий гепатоз розвивається протягом кількох років, залежно від причини виникнення патології. На початкових стадіях захворювання не викликає симптомів, діагностувати патологію можна під час проходження планової діагностики.

Які бувають форми стеатогепатозу?

Залежно від причини виникнення розрізняють неалкогольний та алкогольний стеатоз печінки. Неалкогольний стеатогепатоз може розвинутися при метаболічних або гормональних порушеннях, хронічних захворюваннях. Форми стеатогепатозу:

• вогнищевий жировий гепатоз. Жирові вогнища розподіляються по різних ділянках печінки;

• виражена дисемінована дегенерація печінки. Виражений жировий гепатоз характеризується численними накопиченнями жиру;

• зональна дистрофія. Ураження печінки спостерігається у певних частках органу;

• жировий гепатоз дифузної форми. Печінка рівномірно наповнюється жировими відкладеннями.

За характером перебігу виділяють гострий та хронічний стеатоз печінки. Гострий жировий гепатоз має яскраво виражену симптоматику, а хронічна форма може довго протікати без ознак, чергуватися періодами загострення та ремісій. Також виділяють фокальний стеатоз печінки, при якому розвиваються доброякісні утворення.

Вогнищевий жировий гепатоз

Вогнищева дисемінація — це форма гепатозу, при якій спостерігаються локальні зміни печінки. Зазвичай ця форма уражає один або декілька ділянок органу. Локальний стеатоз печінки може провокувати втому та слабкість, без інших клінічних проявів. Можливі симптоми жирового гепатозу:

• втома, слабкість;

• біль у правій верхній частині живота;

• свербіж шкіри;

• здуття живота;

• задишка;

• набряклість ніг.

Також захворювання печінки може проявлятися павукоподібними кровоносними судинами на шкірі. Ознакою рубцювання при вогнищевому гепатозі можуть бути збільшення селезінки, почервоніння долонь та пожовтіння шкіри.

Виражена дисемінована дегенерація печінки

Виражена дисемінація печінки проявляється численними жировими включеннями (накопиченням жирових відкладень). При жировій дегенерації печінки зміни спостерігаються у різних частинах органу. Для вираженої дисемінованої дегенерації печінки характерний дискомфорт у правій частині живота та набряклість.

Зональна дистрофія

Зональна жирова дистрофія печінки уражає певні частки органу. Зональні зміни можуть охоплювати відразу декілька окремих ділянок печінки. Форма зональної дистрофії провокує болі в області живота. Також може спостерігатися пожовтіння шкірних покривів та білків очей.

Дифузна дистрофія

Дифузний жировий гепатоз призводить до формування неоднорідності печінкової тканини. Дифузні зміни можуть уражати невелику ділянку печінки, конкретні частки або весь орган. Причини дифузної дистрофії:

• надмірне вживання жирної їжі;

• порушення метаболізму;

• цукровий діабет;

• порушення роботи щитоподібної залози;

• ожиріння;

• зловживання алкоголем;

• тривалий прийом лікарських засобів (антибіотиків).

Дифузний стеатоз печінки може супроводжуватися болем у правому підребер’ї, нудотою та збільшенням органу або протікати безсимптомно. Цю форму захворювання буває складно відрізнити від запальних процесів у печінці, тому для його діагностики необхідно пройти УЗД печінки. Лікування дифузної форми патології включає сувору дієту та вживання біологічно активних добавок. Терапія спрямована на усунення причин руйнування печінкових клітин.

Як стеатоз печінки розвивається по стадіях?

Стеатогепатоз розвивається поступово і визначається структурними змінами в печінці. Стадії жирового гепатозу:

1. Стеатоз печінки 1 ступеня характеризується запаленням, яке пошкоджує тканини органу.

2. Стеатоз печінки 2 ступеня відрізняється утворенням рубцевої тканини на запалених ділянках. Процес структурних змін називається фіброзом.

3. Стеатоз печінки 3 ступеня проявляється цирозом, при якому обширна рубцева тканина заміщає здорову. Відсутність терапії може призвести до печінкової недостатності та раку печінки.

На початку розвитку захворювання його симптоми практично не проявляються. Захворювання другої ступені може супроводжуватися слабкістю та болем у животі, а на третій стадії може проявитися жовтяниця.

Чим небезпечний жировий гепатоз печінки?

Стеатоз печінки небезпечний розвитком цирозу печінки (рубцювання печінкової тканини). Інші наслідки жирового гепатозу:

• печінкова недостатність;

• рак печінки (гепатоцелюлярна карцинома);

• накопичення рідини в області шлунка (асцит);

• розширення вен стравоходу;

• загострення холециститу та панкреатиту.

Пацієнти з ліпоматозом печінки піддаються розвитку серцево-судинних захворювань, наприклад, гіпертонії. Також патологія може призвести до зниження імунітету.

Як діагностують жировий гепатоз?

Діагностика жирового гепатозу починається з консультації гастроентеролога. Лікар збирає анамнез, вивчає інформацію про вживання алкоголю та медикаментозних засобів. Додатково лікар призначає аналізи при жировому гепатозі.

При стеатогепатозі визначається рівень ферментів аспартатамінотрансферази (АСТ) та аланінамінотрансферази (АЛТ). Показники АЛТ та АСТ при жировому гепатозі:

• понад 40 од/л (АЛТ);

• понад 37 од/л (АСТ).

Додатково лікар може визначити жировий гепатоз на УЗД черевної порожнини, оцінюючи ознаки запалення та рубцювання. У день проведення УЗД рекомендується відмовитися від вживання води та їжі. У разі проведення дослідження у другій половині дня не рекомендується їсти і пити протягом трьох годин до УЗД.

Як проходить медикаментозне лікування ожиріння печінки?

Лікування жирового гепатозу проводиться згідно з сучасними медичними протоколами. Після консультації гастроентеролог може призначити препарати для лікування жирового гепатозу печінки. Медикаментозні засоби для лікування жирового гепатозу:

• протидіабетичні препарати;

• ліки для зниження ваги;

• пептиди для поліпшення метаболізму.

Сучасні методи лікування жирового гепатозу також передбачають прийом вітаміну Е та тіазолідиндіонів (засобів для лікування діабету). Додатково лікар призначає дієтичне харчування та підтримання фізичної активності.

Клінічні рекомендації при жировому гепатозі

При розвитку стеатозу печінки слід обмежити вживання жирної їжі. Клінічні рекомендації щодо лікування жирового гепатозу:

• скоротіть кількість споживаних калорій при надмірній вазі або ожирінні;

• дотримуйтесь фізичної активності;

• підтримуйте допустимий рівень холестерину, тригліцеридів та артеріального тиску;

• відмовтеся від алкоголю та прийому безрецептурних ліків.

Якщо стеатоз поєднується з діабетом, необхідно слідкувати за рівнем цукру в крові та приймати препарати, призначені лікарем. Також рекомендується зробити щеплення від гепатиту А та В, які разом з розвитком жирового гепатозу можуть призвести до печінкової недостатності.

Дієта при гепатозі печінки

Гастроентеролог може призначити дієту №5 при гепатозі печінки, призначену для пацієнтів із захворюваннями печінки, жовчного міхура та жовчовивідних шляхів. Дієта знижує навантаження на печінку та зменшує накопичення жиру. Дієтичне харчування при стеатозі печінки:

• відмова від смаженої та гострої їжі. Рекомендується виключити тваринні жири (свинину, фастфуд), подразнюючі продукти (гострі спеції, ковбасні вироби, газовані напої) та включити до раціону корисні жири (насіння чіа, червону рибу, авокадо);

• помірна кількість білка. Слід вживати рослинні білки (бобові та соєві продукти);

• обмеження солі (не більше 12 г на добу);

• споживання складних вуглеводів з овочів, фруктів, круп, хліба грубого помелу.

Дієта може включати відмову від грубих волокон (сирої капусти, редису). Страви слід готувати на пару, запікати, тушкувати або відварювати. Рекомендується приймати їжу чотири-п’ять разів на день. Детальна дієта підбирається лікарем індивідуально на консультації.