Свербіж статевих органів у жінок

Свербіж у ділянці статевих органів у жінок може з’являтися під впливом зовнішніх подразників, наприклад, через носіння синтетичної білизни, використання агресивних мийних засобів або мікротравми після депіляції. Проте свербіж може вказувати на розвиток гінекологічних захворювань (кандидозу, вагінозу).
Свербіж у промежині може бути єдиним симптомом, але також можуть додаватися виділення з піхви, відчуття тяжкості або болю внизу живота, набряклість, висипання чи печіння зовнішніх статевих органів.
Свербіж у піхві не є самостійним захворюванням, а вказує на патологічний процес в організмі. Щоб усунути дискомфорт і запобігти ускладненням, необхідно визначити причину симптому. Для цього рекомендується звернутися до гінеколога для обстеження та підбору терапії.

Свербіж у піхві

Свербіж і печіння у піхві можуть виникати через зниження секреторної функції слизової (нестачу природного змащення), подразнення (сухість, невідповідні засоби гігієни, алергію) або порушення мікрофлори (дисбактеріоз). Також симптом може вказувати на наявність гінекологічних захворювань і статевих інфекцій. Причини свербежу і печіння у піхві можуть включати:

• кандидоз (молочницю) — надмірне розмноження грибків роду Candida, що супроводжується свербежем, печінням і сирнистими виділеннями;

• вульвіт — запалення зовнішніх статевих органів;

• кольпіт — запалення слизової оболонки піхви;

• венеричні інфекції — хламідіоз, трихомоніаз, генітальний герпес, мікоплазмоз;

• новоутворення в ділянці геніталій — гострокінцеві кондиломи, папіломи, генітальні бородавки.

Свербіж також може з’являтися при ендокринних порушеннях (гіпотиреозі, гіпертиреозі, цукровому діабеті), а також на тлі стресу. При появі симптому необхідно записатися на консультацію до гінеколога, який може додатково призначити огляд ендокринолога або невролога.

Свербіж в паху у жінок

Свербіж в паховій ділянці у жінок може бути спричинений шкірними та гінекологічними патологіями. Шкірні захворювання (дерматит, нейродерміт) часто супроводжуються почервонінням, висипом і лущенням. Одночасно свербіж зовнішніх статевих органів може вказувати на запальні процеси або інфекції, що передаються статевим шляхом. Причини свербежу в паху у жінок можуть включати:

• контактний алергічний дерматит — реакцію шкіри на подразники або косметику;

• грибкові інфекції — ураження шкіри й слизової дріжджовими або пліснявими грибками;

• лобковий педикульоз — зараження вошами лобкової зони;

• псоріаз — хронічне запальне захворювання шкіри з лущенням;

• гіпергідроз — підвищену пітливість, що створює вологе середовище;

• пахову гранульому — інфекційне захворювання з появою сверблячих виразок.

Тимчасовий свербіж може виникати через носіння тісного або вологого одягу, тертя шкіри при ожирінні чи високій вологості. Свербіж у промежині у жінок похилого віку часто пов’язаний із віковими змінами шкіри або ослабленням м’язів малого таза, що призводить до нетримання сечі.

Свербіж у промежині без висипань

Свербіж шкіри в ділянці промежини без висипань може вказувати на порушення в ендокринній, репродуктивній або сечовидільній системах. У жінок у період менопаузи й клімаксу свербіж і сухість статевих органів часто пов’язані зі зниженням вироблення естрогену, що призводить до стоншення слизової піхви. 

Свербіж у промежині у жінки може бути ознакою цукрового діабету або захворювань щитоподібної залози (тиреоїдиту, гіпертиреозу), оскільки порушується робота сальних залоз, шкіра стає сухою та чутливою. При інфекційних процесах сечовидільних шляхів (циститі, уретриті, пієлонефриті) свербіж в сечівнику у жінок може супроводжуватися болем або утрудненням під час сечовипускання.

Білі сирнисті виділення і свербіж

Білі виділення й свербіж у ділянці промежини можуть вказувати на грибкову інфекцію (кандидоз), яка супроводжується порушенням мікрофлори піхви та запаленням слизової. При кандидозі виділення з піхви мають густу, сирнисту або пластівчасту консистенцію, а також можуть супроводжуватися кислуватим запахом і свербежем. Без лікування молочниця може перейти у хронічну форму з періодичними загостреннями (при ослабленому імунітеті, перед менструацією або під час вагітності).

Терапію призначає гінеколог після огляду та взяття мазка з піхви. Лікування включає медикаментозні препарати з індивідуальним дозуванням. Також лікар може рекомендувати корекцію раціону, виключивши продукти, що сприяють росту грибка (хлібобулочні вироби, дріжджову випічку, солодощі й цільне молоко).

Лікування свербежу у піхві та вульві

Діагностикою й лікуванням свербежу у піхві та вульві займається гінеколог. Діагностика свербежу у піхві та вульві може включати:

• огляд гінекологом;

• мазок для оцінки мікрофлори піхви;

• тести на інфекції, що передаються статевим шляхом (хламідіоз, гонорею);

• кольпоскопію — інструментальне дослідження шийки матки та слизової піхви;

• УЗД органів малого таза.

Терапія свербежу зовнішніх жіночих органів залежить від виявленої причини. Гінеколог може призначити протигрибкові, протизапальні та антисептичні препарати, а також місцеві засоби (мазі, гелі, свічки) для зняття печіння, свербежу та набряку зовнішніх статевих органів.

Свербіж і печіння у жінок: лікування в домашніх умовах

Лікування свербежу й печіння в домашніх умовах зазвичай неефективне та може спричинити ускладнення (запалення шийки матки й самої матки, утворення поліпів). Тимчасово зняти свербіж малих статевих губ в домашніх умовах можна за допомогою теплих компресів або ванночок, а також препаратів місцевої дії (мазей, гелів, кремів), призначених лікарем. Ефективна терапія можлива лише під контролем гінеколога після повної діагностики.

Свербіж і печіння при вульвіті: лікування та профілактика

Основними ознаками вульвіту у жінок є свербіж, печіння й біль у статевих органах, який посилюється під час статевого контакту. Також можуть з’являтися виділення білого або зеленого кольору, іноді з неприємним запахом. При вульвіті може запалюватися слизова зовнішніх статевих органів (великі й малі статеві губи, клітор, піхва). Захворювання може виникати через інфекцію, що порушує природний баланс мікрофлори та ушкоджує епітелій вульви.

Лікування вульвіту підбирається гінекологом і спрямоване на зняття запалення та усунення інфекції. Також терапія може включати антибіотики для боротьби з бактеріями, протизапальні й антигістамінні препарати. Профілактика вульвіту:

• уникнення переохолодження;

• дотримання особистої гігієни;

• своєчасне лікування інфекцій;

• використання бар’єрних засобів контрацепції при нових статевих партнерах;

• носіння зручної білизни з натуральних тканин;

• регулярні профілактичні огляди у гінеколога.

Вульвіт потребує обов’язкового лікування, оскільки може призвести до цервіціту (запалення шийки матки), ендометриту (запалення стінок матки) і безпліддя. Під час терапії рекомендується утримуватися від статевого життя, щоб не погіршити запалення й не заразити партнера.