Причини частого сечовипускання і чи потрібно його лікувати?

Яке сечовипускання вважається частим?

Часте сечовипускання — це потреба спорожняти сечовий міхур більше восьми разів на добу. Супутні симптоми при почастішанні сечовипускання можуть включати:

1. відчуття неповного спорожнення сечового міхура;
2. часті нічні позиви до туалету (ніктурію);
3. нетримання та підтікання сечі;
4. біль і печіння в уретрі під час сечовипускання;
5. зміну кольору або запаху сечі;
6. утруднений відтік сечі;
7. болі внизу живота та в попереку.

При проникненні інфекції у сечовидільні шляхи можливий свербіж в уретрі та часте сечовипускання. Також можуть спостерігатися підвищення температури тіла, загальна слабкість і швидка втомлюваність.

Скільки разів на день потрібно ходити до туалету?

У нормі об’єм сечового міхура варіюється від 400 до 600 мілілітрів, а позиви до сечовипускання з’являються при його наповненні понад 150–200 мілілітрів. У середньому доросла людина, яка випиває добову норму рідини (25–30 мілілітрів на один кілограм маси тіла), ходить до туалету приблизно сім-вісім разів на день. Почастішання позивів може бути спричинене надмірним утворенням сечі (поліурією) або потребою частіше відвідувати туалет при нормальному об’ємі сечі.

Поставте своє запитання урологу «ОН Клінік»

У цьому розділі ви можете поставити будь-яке запитання щодо здоров’я сечостатевої системи та отримати детальну відповідь від кваліфікованого уролога «ОН Клінік». Для отримання індивідуальних рекомендацій запишіться на консультацію уролога онлайн — без черг і очікування.

Чому буває часте сечовипускання?

Часто хочеться до туалету при запальних захворюваннях сечовидільних шляхів (пієлонефриті, гломерулонефриті, циститі, уретриті). Інші причини частого сечовипускання можуть включати:

1. сечокам’яну хворобу (утворення каменів у нирках або сечовидільних шляхах);
2. нориці сечового міхура (патологічні сполучення сечового міхура із сусідніми органами);
3. синдром гіперактивного сечового міхура (підвищену активність детрузора — м’яза, що відповідає за скорочення стінок сечового міхура);
4. ниркову недостатність (зниження функції нирок, що призводить до порушення здатності концентрувати сечу та утримувати воду в організмі);
5. ослаблення м’язів тазового дна і стінок сечового міхура;
6. стриктури (звуження) уретри;
7. серцеву недостатність (нездатність серця ефективно перекачувати кров);
8. цукровий діабет (надлишок глюкози у крові);
9. нецукровий діабет (дефіцит вазопресину — антидіуретичного гормону);
10. психоемоційний стрес;
11. прийом діуретиків (сечогінних лікарських препаратів);
12. надмірне споживання рідини, кофеїну, алкоголю та продуктів із сечогінним ефектом (фруктів, овочів, ягід).

Часті позиви до туалету можуть з’являтися на тлі надмірної ваги через тиск жирової тканини на сечовий міхур. До частих позивів до сечовипускання можуть призводити і неврологічні розлади (розсіяний склероз, хвороба Паркінсона), пов’язані з порушенням контролю над сечовим міхуром.

Чому у дітей буває часте сечовипускання?

У дітей кількість сечовипускань зазвичай вища, ніж у дорослих (у немовлят — до 15-20 разів на добу, а у дітей старше року — близько 8-10 разів). З віком кількість походів до туалету поступово зменшується. Причини частого сечовипускання у дитини можуть включати:

1. надмірне споживання рідини;
2. стрес і тривогу (через початок відвідування дитячого садка або школи, конфлікти в сім’ї);
3. інфекційні захворювання сечовидільних шляхів (пієлонефрит, цистит, уретрит);
4. синдром гіперактивного сечового міхура;
5. анатомічні особливості будови сечовидільної системи (звуження чи вкорочення уретри, зменшення сечоводу);
6. часті закрепи.

Часті походи до туалету у дітей можуть бути наслідком звички. Іноді батьки самі провокують часте сечовипускання у дитини, змушуючи її ходити до туалету за розкладом, що порушує природну регуляцію сечового міхура та формує умовно-рефлекторні позиви.

Які причини частого сечовипускання у жінок?

Часте сечовипускання під час вагітності пов’язане з тиском, який чинить зростаюча матка на сечовий міхур. Підвищення рівня прогестерону додатково сприяє розслабленню стінок сечового міхура, посилюючи позиви. Після пологів причиною частого сечовипускання може бути ослаблення м’язів тазового дна і, як наслідок, зниження здатності утримувати сечу. Інші причини частого сечовипускання у жінки можуть включати:

1. запальні гінекологічні захворювання (ендометрит, аднексит, оофорит);
2. пухлиноподібні новоутворення у матці (фіброму, міому);
3. опущення тазових органів (матки, піхви, сечового міхура);
4. новоутворення у тканинах яєчників (кісти, рак);
5. прийом оральних контрацептивів.

Часте сечовипускання у жінки можливе внаслідок зміни гормонального фону в період менопаузи. Дефіцит естрогенів призводить до атрофічних змін слизової сечового міхура та уретри і зниження їхньої здатності утримувати сечу.

Чому у чоловіків виникає часте сечовипускання?

Часте сечовипускання у чоловіка може виникати на тлі доброякісної гіперплазії (аденоми) простати. Збільшена передміхурова залоза стискає сечовипускальний канал, перешкоджаючи повному спорожненню сечового міхура та викликаючи мимовільне скорочення його стінок навіть при невеликому об’ємі сечі. Інші причини частого сечовипускання у чоловіків можуть включати:

1. простатит (запалення простати);
2. цистит (запальне захворювання сечового міхура);
3. рак простати (злоякісну пухлину у тканинах передміхурової залози).

Частіші позиви до туалету у чоловіків можуть бути наслідком захворювань, що передаються статевим шляхом (гонореї, хламідіозу, трихомоніазу, мікоплазмозу). Інфекції викликають уретрит (запалення уретри), що призводить до подразнення слизової оболонки і відчуття, ніби постійно хочеться до туалету.

Чому буває часте сечовипускання вночі?

У жінок часте сечовипускання вночі може спричиняти вагітність, особливо в третьому триместрі, коли збільшена матка тисне на сечовий міхур. Спричинити часті нічні позиви до туалету у жінок може також опущення органів малого таза (матки з придатками). До частого сечовипускання вночі у чоловіків можуть призвести простатит і доброякісна гіперплазія передміхурової залози. Інші причини частого сечовипускання вночі у жінок і чоловіків можуть включати:

1. обструктивне апное сну;
2. цукровий і нецукровий діабет;
3. прийом діуретиків на ніч;
4. споживання сечогінних продуктів (кавунів, журавлини, огірків) і напоїв (зеленого чаю, кави, алкоголю) перед сном;
5. хронічні захворювання нирок (гломерулонефрит, пієлонефрит, інтерстиціальний нефрит, сечокам’яну хворобу);
6. серцеву недостатність;
7. пухлини та запалення сечового міхура;
8. звуження та запалення уретри;
9. синдром гіперактивного сечового міхура;
10. стрес і тривогу.

Сухість у роті вночі та часте сечовипускання можуть бути спричинені надмірним споживанням солі перед сном. Також ніктурія може супроводжуватися неврологічними розладами (хворобою Паркінсона, розсіяним склерозом, інсультом), що порушують контроль над сечовим міхуром.

Чому буває часте сечовипускання без болю?

Часте сечовипускання без болю може виникати на тлі надмірного споживання рідини (води, чаю, морсів, компотів). Інші причини безболісного почастішання сечовипускання можуть включати:

1. прийом діуретиків;
2. споживання продуктів харчування, що мають сечогінний ефект (кавунів, динь, огірків);
3. переохолодження;
4. нервову напругу;
5. надмірне споживання кофеїну та алкоголю.

У жінок часте безболісне сечовипускання може бути наслідком гормональних змін під час менструації, вагітності та менопаузи, що призводить до зниження тонусу сечового міхура та уретри. Також причинами частих походів до туалету без болю можуть бути цукровий і нецукровий діабет.

Як зменшити часте сечовипускання?

Для зниження частоти сечовипускання рекомендується обмежити споживання рідини перед сном, уникати зловживання алкоголем і напоями, що містять кофеїн. Додаткові методи, які дозволяють зменшити часте сечовипускання:

1. щоденне виконання вправ Кегеля (почергове напруження і розслаблення м’язів тазового дна);
2. поступове збільшення інтервалів між походами до туалету протягом трьох місяців;
3. обмеження споживання продуктів, здатних подразнювати стінки сечового міхура (газованих напоїв, шоколаду, гострих спецій).

Також рекомендується збільшити споживання їжі, що містить клітковину (свіжі фрукти й овочі, цільнозернові крупи). Вона сприяє нормалізації роботи кишечника, запобігаючи закрепам, які можуть підсилювати тиск на сечовий міхур і провокувати часті позиви до сечовипускання.

Як лікувати часте сечовипускання?

При частих позивах до туалету лікування спрямоване на усунення причини проблеми, нормалізацію частоти сечовипускання та профілактику рецидивів. Препарати, якими лікують часте сечовипускання, можуть включати:

1. антибіотики — призначаються при бактеріальних інфекціях сечовивідних шляхів для усунення збудника;
2. противірусні препарати — показані при вірусному запаленні сечовивідних шляхів;
3. протигрибкові засоби — використовуються для усунення грибкової флори, що викликала запалення сечовидільної системи;
4. антихолінергічні препарати — застосовуються при синдромі гіперактивного сечового міхура для зниження мимовільних скорочень м’яза детрузора;
5. гормональні препарати — показані при гормональних порушеннях у жінок (наприклад, у період менопаузи) для відновлення тонусу сечового міхура та уретри;
6. альфа-1-адреноблокатори та інгібітори 5-альфа-редуктази — призначаються чоловікам із доброякісною гіперплазією простати для поліпшення відтоку сечі;
7. кортикостероїди та нестероїдні протизапальні засоби — застосовуються при запальних захворюваннях сечовидільної системи (гломерулонефриті, пієлонефриті, інтерстиціальному нефриті, циститі) для зняття болю, набряку та подразнення слизової оболонки, нормалізації температури тіла;
8. протитривожні засоби та антидепресанти — призначаються для корекції частого сечовипускання, викликаного психологічними причинами.

При цукровому діабеті показані цукрознижувальні лікарські засоби або препарати інсуліну. Пацієнтам із нецукровим діабетом зазвичай призначають препарати з десмопресином (синтетичним аналогом вазопресину). Перед початком лікування необхідно пройти консультацію уролога.