Ксеродермія (ксероз шкіри): чому з’являється і як її лікувати?

За статистикою, з тимчасовою або постійною сухістю шкіри стикається кожна людина у світі. У групі підвищеного ризику знаходяться люди старше 65 років через вікові зміни шкірних покривів.

Що таке ксеродермія?

Ксеродермія (ксероз) — це патологічний стан шкіри, що характеризується її надмірною сухістю через недостатнє зволоження або порушення бар’єрної функції. При ксеродермії шкіра стає шорсткою, схильною до лущення, свербіння та появи тріщин. Ксеродермія обличчя та тіла виникає через зниження вмісту води в роговому шарі епідермісу, що може бути спричинено віковими змінами, хронічними захворюваннями, впливом несприятливих факторів навколишнього середовища або дефіцитом поживних речовин.

Які симптоми ксеродермії?

Основним ознакою ксерозу є відчуття сухості та стягнутості шкіри, що виникають через нестачу води в епідермісі. Інші симптоми ксеродермії:

• порушення еластичності шкірних покривів;

• грубість або шорсткість шкіри на дотик;

• лущення шкірних покривів;

• свербіж, печіння та поколювання шкіри або уражених ділянок;

• зміна кольору шкірних покривів (наприклад, на червоний або фіолетовий).

При ксеродермії тріщини на шкірі можуть з’являтися через різке зниження її зволоженості та втрати еластичності. Коли шкіра стає надмірно сухою, її роговий шар втрачає здатність до розтягування, що призводить до утворення мікротріщин, особливо в областях, де шкіра піддається більшому механічному впливу. Тріщини можуть бути болючими, кровоточити, а також збільшувати ризик запалень та інфікування.

Як виглядає ксеродермія?

Ксероз проявляється сухістю та шорсткістю шкіри, яка на дотик стає грубою та нерівною. Візуально шкіра при ксеродермії може виглядати тьмяною, з лущащимися ділянками, іноді покритими дрібними лусочками. У більш складних випадках спостерігаються почервоніння, дрібні тріщини, особливо у місцях натягу шкіри (наприклад, у області суглобів або складок).

Чому з’являється ксеродермія?

Ксеродермія у людей похилого віку пов’язана з віковими змінами шкіри, які включають зниження вироблення шкірного сала та зменшення здатності рогового шару утримувати вологу. З віком сповільнюється оновлення клітин епідермісу і слабшає бар’єрна функція шкіри, що робить її більш схильною до втрати води.

При цукровому діабеті ксеродермія з’являється через порушення мікроциркуляції, зниження активності сальних і потових залоз, що призводить до зневоднення шкіри. Високий рівень глюкози у крові викликає процес глікування — незворотне приєднання молекул глюкози до білків, включно з колагеном і еластином. В результаті порушується структура білків, роблячи шкіру менш пружною і погіршуючи її здатність утримувати вологу.

Інші причини ксеродермії:

• гормональний збій;

• дисбаланс вітамінів та мінералів;

• вплив на шкіру інтенсивних ультрафіолетових променів;

• тривале перебування у приміщенні з кондиціонованим або сухим повітрям;

• неконтрольоване застосування місцевих лікарських засобів (наприклад, мазей, кремів);

• носіння одягу зі синтетичних тканин;

• використання миючих засобів з агресивними компонентами без захисних засобів (наприклад, рукавичок);

• застосування косметичних засобів для обличчя та тіла з ароматизаторами;

• дерматологічні захворювання (наприклад, контактний дерматит, псоріаз);

• алергія на миючі засоби або хімікати;

• тяжкі захворювання нирок (наприклад, недостатність);

• ендокринні розлади (гіпертиреоз, гіпотиреоз);

• неврологічні захворювання (включно з розсіяним склерозом, хворобою Паркінсона);

• гематологічні хвороби (наприклад, анемія);

• онкологічні захворювання (включно з меланомою);

• хронічні порушення травлення.

Фактором ризику ксеродермії є робота з хімічними речовинами або часте миття рук. Наприклад, з ксерозом на руках часто стикаються прибиральниці, перукарі, медичні працівники, садівники та фермери.

Які бувають форми ксеродермії?

Залежно від локалізації та вираженості сухості шкірних покривів, причини захворювання виділяють кілька форм ксеродермії. Визначення типу ксерозу важливе для підбору коректного курсу терапії.

Диффузна ксеродермія

Диффузна ксеродермія — це форма ксерозу, при якій сухість охоплює велику площу тіла, а не обмежується окремими ділянками. Вона може розвиватися на фоні різних захворювань, включаючи діабет, патології щитовидної залози, дерматологічні хвороби або порушення обміну речовин. При дифузному ксерозі шкіра втрачає здатність утримувати вологу, стає грубою, тьмяною та лущиться по всій поверхні тіла.

Вогнищева ксеродермія

Вогнищева ксеродермія — це форма ксерозу, при якій сухість шкіри проявляється не по всій поверхні тіла, а в обмежених ділянках. Вогнища можуть бути різного розміру та форми, часто мають чіткі межі. Шкіра у уражених зонах стає сухою, лущиться, може покриватися мікротріщинами. При вогнищевій сухості шкіри симптоми частіше локалізуються в області ліктів, колін, обличчя або долонь.

Пальмоплантарна ксеродермія

Пальмоплантарна ксеродермія — це форма ксерозу, при якій ділянки ураженої шкіри локалізуються переважно на долонях і підошвах. Шкіра у зазначених ділянках стає сухою, грубою і може покриватися тріщинами, викликаючи больові відчуття та підвищену чутливість.

Сезонна ксеродермія

Сезонна ксеродермія загострюється у певний час року, найчастіше взимку. У холодний період, коли температура зовнішнього повітря знижується, а в приміщеннях працює опалення, вологість повітря значно падає, приводячи до зневоднення шкіри.

Сезонна ксеродермія проявляється у вигляді сухості, лущення, стягнутості шкіри та тріщин, особливо на обличчі, руках та інших відкритих ділянках тіла. Ксероз зазвичай тимчасовий і проходить із покращенням зовнішніх умов (наприклад, із підвищенням температури та вологості у весняний і літній періоди).

Пігментна ксеродермія

Пігментна ксеродермія супроводжується не лише сухістю шкіри, а й утворенням пігментних плям. Плями представляють собою ділянки гіперпігментації, які мають коричневий або жовтуватий відтінок. Пігментна ксеродермія є рідкісним генетичним захворюванням, при якому шкіра стає дуже чутливою до ультрафіолетового випромінювання.

Як ксеродермія розвивається по стадіях?

Ознаки ксеродермії голови, обличчя та тіла наростають поступово в залежності від ступеня сухості шкіри.

Стадії ксеродермії

Чим небезпечна ксеродермія?

При неправильному або несвоєчасному лікуванні ксеродермія небезпечна порушенням бар’єрних функцій шкіри, що робить її вразливою для подразнень, інфекцій та механічних пошкоджень. Постійна сухість призводить до появи тріщин, через які в глибину шкіри можуть проникати збудники захворювань, викликаючи запалення та дерматити.

У людей з хронічними захворюваннями, включаючи цукровий діабет, ризик ускладнень вищий, оскільки регенерація тканин уповільнена. Крім того, тривала відсутність лікування може погіршити дискомфорт, спровокувати хронічний свербіж шкіри, сприяти розвитку екземи або псоріазу.

Як діагностують ксеродермію?

На первинній консультації приватний дерматолог аналізує симптоми та час їх появи, збирає анамнез пацієнта, задаючи питання про хронічні захворювання, догляд за шкірою, харчування. Методи діагностики ксеродермії:

• Фізикальний огляд. Лікар звертає увагу на характерні ознаки ксеродермії: сухість, лущення, тріщини, почервоніння або запалення. Огляд допомагає визначити ступінь тяжкості захворювання, а також виключити можливі супутні дерматологічні патології. Лікар може провести пальпацію, щоб оцінити текстуру шкіри, її еластичність та наявність запалень;

• Дерматоскопія. Неінвазивний метод дослідження шкіри, який використовується для більш детального аналізу шкірних змін. Дерматоскопія дозволяє лікарю розглянути структуру шкіри під багаторазовим збільшенням, допомагає виключити інші захворювання, включаючи екзему, псоріаз або мікоз (грибок). Дослідження допомагає визначити наявність мікротріщин або змін у клітинній будові шкіри, які характерні для ксеродермії.

Для виявлення супутніх захворювань (наприклад, діабету) або дисбалансів (гормонів, вітамінів, мінералів) лікар може призначити лабораторні дослідження крові. Загальний аналіз крові може показати ознаки запалення або анемії, а біохімічний аналіз — рівень цукру в крові або інших порушень обміну речовин. Також можуть проводитися тести на рівень вітамінів A та E, які підтримують здоров’я шкіри.

Якими методами лікують ксеродермію?

Для лікування ксерозу можуть використовуватися місцеві засоби (креми, мазі, лосьйони), які наносяться безпосередньо на ділянки сухої шкіри. Методи медикаментозного лікування ксеродермії можуть включати:

• Зволожуючі засоби. Містять гліцерин, сечовину, гіалуронову кислоту та лактат амонію, які притягують воду та утримують її в роговому шарі шкіри. Зволожуючі засоби допомагають відновлювати рівень гідратації, покращуючи текстуру та м’якість шкіри;

• Емоленти. У складі мають олії (рослинні, мінеральні), які відновлюють ліпідний бар’єр шкіри та запобігають втраті вологи. Засоби утворюють захисну плівку на поверхні шкіри, знижуючи випаровування води та сприяючи її утриманню в епідермісі. Вони також пом’якшують шкіру, зменшують свербіж та запалення;

• Кератолітики (засоби з сечовиною, саліциловою кислотою). Допомагають видалити ороговілі клітини, покращуючи текстуру шкіри. Вони сприяють м’якому відлущуванню, що дозволяє зволожуючим та пом’якшуючим речовинам проникати глибше і діяти ефективніше. Препарати на основі сечовини та саліцилової кислоти часто використовуються при гіперкератозі (потовщенні рогового шару) та сильно лущеній шкірі;

• Кортикостероїди. У разі сильного запалення або екземи, що супроводжує ксеродермію, можуть призначатися слабкі або середні дози кортикостероїдних мазей. Вони допомагають зменшити запалення, свербіж і почервоніння, проте їх слід використовувати під контролем лікаря, щоб уникнути побічних ефектів, включаючи стоншення шкіри;

• Препарати для відновлення бар’єрної функції (наприклад, фосфоліпіди). Сприяють відновленню порушеного бар’єру шкіри, покращуючи її захисні властивості та запобігаючи втраті вологи. Вони містять компоненти, схожі на природні ліпіди, що входять до складу клітинних мембран та сприяють нормалізації гідроліпідного балансу.

Плазмоліфтинг (введення пацієнту його власної плазми крові) при ксеродермії допомагає відновити зволоження та покращити стан шкіри, стимулюючи процеси її регенерації. Збагачена тромбоцитами плазма прискорює загоєння мікротріщин та пошкоджень, покращує кровопостачання та активізує вироблення колагену та еластину, сприяючи зміцненню бар’єрної функції шкіри. Процедура допомагає підвищити еластичність, зменшити сухість та лущення, покращити загальний тонус та текстуру шкіри.

При ксеродермії харчування повинно бути збалансованим і включати продукти, які підтримують здоров’я шкіри та сприяють її зволоженню. Важливо вживати достатню кількість омега-3 жирних кислот, які містяться у рибі, горіхах та лляній олії, а також вітаміни A, C та E, що допомагають підтримувати бар’єрні функції шкіри та сприяють її відновленню.

Також необхідні продукти, багаті антиоксидантами (фрукти, овочі, зелень), які захищають шкіру від пошкоджень та прискорюють процес її регенерації. Важливо пити достатню кількість води, щоб підтримувати внутрішнє зволоження організму та запобігти зневодненню шкіри.

Клінічні рекомендації при ксеродермії

Клінічні рекомендації при ксеродермії можуть варіюватися залежно від причини надмірної сухості шкіри. Профілактика ксеродермії може включати:

• використання м’яких та зволожуючих миючих засобів без ароматизаторів або агресивних компонентів у складі;

• відмову від тривалого прийому гарячої ванни (краще віддавати перевагу теплій або прохолодній воді);

• контроль інфекційних та хронічних захворювань;

• захист шкірних покривів від механічних та термічних пошкоджень;

• контроль стресу (наприклад, за допомогою глибокого дихання, йоги або медитацій);

• обмеження впливу на шкіру інтенсивного сонячного випромінювання;

• зволоження шкіри одразу після купання;

• підтримання водного балансу;

• використання зволожувача повітря у приміщенні.

Відмова від куріння важлива для запобігання ксеродермії, оскільки куріння порушує кровообіг і зменшує надходження кисню та поживних речовин до шкіри. Крім того, токсичні речовини, що містяться у сигаретному димі, можуть пошкоджувати колаген та еластин, порушуючи еластичність шкіри, роблячи її більш сприйнятливою до пересушування та передчасного старіння.

Чи можна повністю вилікувати ксеродермію?

Вилікувати ксеродермію повністю можна, коли вона спричинена тимчасовими факторами, включаючи сухе повітря, холодний клімат або неправильний догляд за шкірою. У зазначених випадках відновлення водного балансу шкіри та усунення подразнюючих факторів допомагає повернути нормальний стан шкірних покривів. При хронічних захворюваннях, включаючи цукровий діабет, псоріаз або дерматит, ксеродермія потребує постійного догляду та контролю основного захворювання, щоб уникнути ускладнень.

Чи можна заразитися ксеродермією від іншої людини?

Заразитися ксеродермією від іншої людини неможливо, оскільки захворювання не має інфекційної природи. Заразитися ксеродермією через дотик до ділянок дуже сухої шкіри обличчя або тіла не вдасться, адже ксероз пов’язаний із внутрішніми факторами: хронічними захворюваннями, віковими змінами, генетичною схильністю, зовнішніми впливами (наприклад, кліматичними умовами).