Оофорит (запалення яєчників): симптоми, ускладнення та методи лікування

Оофорит входить до групи запальних захворювань органів малого таза (ЗЗОМТ). Щорічна захворюваність ЗЗОМТ у жінок віком від 15 до 39 років становить від 10–13 випадків на 1000 жінок.

Що таке оофорит?

Оофорит — це запальне захворювання яєчників, яке може перебігати самостійно або у поєднанні із запаленням маткової труби (сальпінгітом). Оофорит починається із запальної реакції на проникнення в тканину яєчника патогенних мікроорганізмів або їх токсинів, у результаті чого тканини набрякають, посилюється приплив імунних клітин і пошкоджуються фолікули. Патологічний процес призводить до порушення структури та функцій яєчника.

Які симптоми оофориту?

Оофорит проявляється болем у нижній частині живота, який може іррадіювати у поперек або стегно. Ознакою двобічного оофориту є ниючий або тупий біль у животі з обох боків. Інші симптоми оофориту:

• підвищення температури тіла та озноб;

• загальна слабкість і втомлюваність;

• нудота;

• головний біль;

• порушення менструального циклу (затримки, рясні або мізерні менструації);

• болісні менструації (альгодисменорея);

• біль і дискомфорт під час сечовипускання;

• болючість під час статевого акту;

• відчуття важкості в животі;

• порушення сну.

Виділення при оофориті можуть бути рясними та гнійними, а також мати неприємний запах. Розміри яєчників при оофориті збільшуються через набряк і запальну інфільтрацію.

 

Чому з’являється оофорит?

Оофорит з’являється через проникнення інфекції в тканину яєчника, найчастіше висхідним шляхом із нижніх відділів статевої системи (піхви, шийки та тіла матки). Причини оофориту:

• інфекції, що передаються статевим шляхом (наприклад, хламідіоз, гонорея, мікоплазмоз);

• недотримання правил інтимної гігієни;

• ускладнення після пологів або внутрішньоматкових втручань (встановлення ВМС, вишкрібання);

• переохолодження організму;

• ослаблення імунітету;

• поширення інфекції через кров або лімфу при запальних захворюваннях (тонзиліті, апендициті).

Оофорит при клімаксі може розвинутися через атрофію слизової піхви та шийки матки, яка полегшує проникнення інфекції. Факторами ризику оофориту можуть бути часта зміна статевих партнерів, травми під час статевих актів і хронічні запальні процеси в органах малого таза (цервіцит, сальпінгіт).

Які бувають форми оофориту?

Оофорит класифікується за локалізацією процесу, характером перебігу та морфологічними змінами. За локалізацією виділяють односторонній і двосторонній оофорит. При односторонньому оофориті уражається правий або лівий яєчник, а двостороннє запалення охоплює обидва органи.

 

Також виділяють атрофічну форму, при якій об’єм яєчника зменшується через тривале запалення і порушення кровопостачання. Окремо розрізняють латентний (прихований) оофорит з мінімальними або відсутніми симптомами.

Класифікація оофориту за етіологією

Захворювання класифікується залежно від механізму ураження тканини органа. Класифікація оофориту за етіологією:

• інфекційний оофорит — виникає внаслідок зараження патогенними мікроорганізмами, найчастіше тими, що передаються статевим шляхом (хламідійний, грибковий, гонорейний оофорит);

• аутоімунний оофорит — розвивається внаслідок збою імунної системи, при якому власні імунні клітини атакують тканини яєчника;

• неінфекційний оофорит — запалення розвивається при травмах яєчника, переохолодженні та порушеннях кровообігу в малому тазі.

Оофорит може бути післяопераційним і розвиватися після хірургічних втручань на органах малого таза (лапароскопії, видалення кісти). Також може виділятися токсико-алергічна форма захворювання, яка з’являється при імунній відповіді організму на інфекційні токсини або медикаменти (антибіотики, хіміопрепарати).

Як оофорит розвивається за стадіями?

У медичній практиці не існує офіційної класифікації оофориту за стадіями. Ступені розвитку захворювання розрізняються залежно від клінічного перебігу, глибини запальних змін у тканинах яєчника та тривалості процесу.

Чим небезпечний оофорит?

Небезпека оофориту полягає в порушенні овуляції, що може призвести до фіброзу та атрофії яєчників. Інші ускладнення оофориту:

• хронічний больовий синдром;

• порушення менструального циклу;

• гнійні утворення в яєчнику та маткових трубах;

• запалення очеревини (при розриві гнійника в черевну порожнину);

• спайкова хвороба малого таза (розростання сполучних тканин).

При ушкодженні гормонально активної тканини яєчника може знижуватися продукція естрогенів і прогестерону. Також захворювання може перейти в хронічну форму з тривалим рецидивуючим перебігом.

Як діагностують оофорит?

Діагностика оофориту передбачає консультацію гінеколога, під час якої лікар збирає анамнез і проводить фізикальний огляд з пальпацією органів малого таза. Додаткові методи діагностики оофориту:

• загальний аналіз крові для виявлення ознак запалення (підвищення рівня лейкоцитів, прискорення ШОЕ);

• біохімічний аналіз крові для оцінки загального стану організму і виявлення запальних маркерів (С-реактивного білка);

• УЗД органів малого таза для візуалізації збільшення та зміни структури яєчників, виявлення абсцесів.

Для виключення супутніх запальних процесів у шийці матки може проводитися кольпоскопія (огляд піхви та шийки матки за допомогою оптичного приладу). Також гінеколог може призначити бактеріологічні тести для визначення захворювань, що передаються статевим шляхом.

Якими методами лікують оофорит?

Лікування запалення яєчників (оофориту) залежить від форми, тяжкості захворювання та наявності ускладнень. Методи лікування оофориту можуть включати:

• антибактеріальна терапія — призначається при інфекційній формі. Згідно з протоколом лікування оофориту, застосовуються антибіотики широкого спектра дії або препарати, спрямовані на виявленого збудника;

• протизапальна терапія — призначаються нестероїдні протизапальні препарати для зняття болю і зменшення запалення при оофориті;

• гормональна терапія — застосовується при виражених гормональних порушеннях або аутоімунній формі. Використовуються комбіновані оральні контрацептиви або препарати прогестерону.

Додатково можуть призначатися імуномодулятори для посилення захисних функцій організму, особливо при хронічному або рецидивуючому перебігу. Лікування оофориту в домашніх умовах не рекомендується, оскільки відсутність медикаментозної терапії може призвести до переходу гострого процесу в хронічний.

Лікування хронічного оофориту народними засобами може застосовуватися як допоміжний метод. Терапія проводиться за призначенням лікаря і може включати прийом відварів протизапальних і спазмолітичних рослин (ромашки, календули, звіробою).

Яка призначається антибактеріальна схема терапії оофориту?

Антибактеріальну схему терапії оофориту складають приватні гінекологи, враховуючи форму захворювання, тяжкість симптомів та інфекційного збудника. До отримання результатів лабораторних аналізів пацієнту призначаються антибіотики широкого спектра. Після отримання результатів гінеколог може змінити дозу або замінити препарат. При хронічному оофориті антибіотики можуть призначатися в періоди загострень захворювання.

Клінічні рекомендації з профілактики оофориту

Профілактика оофориту передбачає використання бар’єрних методів контрацепції (презервативів) для обмеження інфекцій, що передаються статевим шляхом. Клінічні рекомендації з профілактики оофориту включають:

• регулярну інтимну гігієну без агресивних мийних засобів;

• уникання спринцювань і використання вагінальних препаратів без призначення лікаря;

• своєчасне лікування хронічних захворювань (циститу, уретриту, вагініту);

• уникання переохолоджень.

При появі болю в нижній частині живота і порушеннях менструального циклу необхідно звернутися до лікаря. Також рекомендується проходити профілактичні огляди у гінеколога не рідше одного разу на рік.