Грибкові інфекції шкіри (мікози) – класифікація, види та способи лікування

Мікози — це захворювання, спричинені хвороботворними грибами. Інфекція без лікування прогресує, розповсюджуючись по організму, і може перейти в хронічну форму, яка важко піддається лікуванню.

Що таке мікоз?

Мікоз — це інфекційне захворювання, яке спричиняється патогенними або умовно-патогенними грибками та уражає слизові оболонки, шкірний покрив, волосся та нігті. Грибкові інфекції викликають свербіж і печіння шкіри та слизових оболонок і спричиняють психологічний дискомфорт.

Які симптоми мікозів?

Ознаки мікозів залежать від виду патології та місця локалізації грибкового ураження.
Симптоми мікозів:

• почервоніння, набряклість, свербіж і печіння ураженої шкіри;

• плями, висипання та поява папул або пустул на шкірному покриві (дрібних пухирців, які можуть лопатися з утворенням кірочок);

• надмірна сухість і лущення шкіри;

• ламкість і випадіння волосся на уражених ділянках;

• виникнення тріщин між пальцями рук або ніг.

• наліт на слизових оболонках (наприклад, білий сирнистий наліт у ротовій порожнині при кандидозі);

• потовщення нігтьових пластин;

• деформація (спотворення форми) нігтів;

• потемніння або пожовтіння кольору нігтів.

Грибкові інфекції впливають на імунітет і загальний стан організму. У деяких випадках може відчуватися загальна слабкість, озноб і підвищення температури тіла.
При ознаках грибкових інфекцій шкіри необхідна консультація дерматолога. Лікар проведе обстеження та диференціює дерматологічне захворювання. Мікоз без лікування може перейти в хронічну форму з частими рецидивами.

На яких ділянках тіла може з'явитися мікоз?

Розрізняють дві групи грибкових інфекцій: поверхневі та глибокі. Поверхневі мікози виникають на шкірних покривах, нігтях. Грибкові захворювання шкіри мають загальну назву дерматомікози.
При глибокій формі уражаються різні органи та системи організму (легені, слизові оболонки органів шлунково-кишкового тракту). Глибокий мікоз є рідкісною та небезпечною формою грибкової інфекції. Найчастіше глибокі ураження шкіри та слизових оболонок розвиваються при імунодефіцитах (на тлі ВІЛ, онкології, серйозних гормональних порушень).

Види мікозів за локалізацією ураження

Грибкові інфекції класифікують за локалізацією ураження. Види поверхневих мікозів:

• мікоз волосистої частини голови. Супроводжується запаленням шкіри волосистої частини голови, ламкістю та випадінням волосся;

• мікоз гладкої шкіри. Може виникати на будь-яких ділянках гладкої (безволосої) шкіри, включно з обличчям та шиєю;

• паховий дерматомікоз. Розвивається на шкірі паху, супроводжується сильним свербежем;

• мікоз стопи. Проявляється у міжпальцевих проміжках, призводить до формування так званої «стопи спортсмена»;

• оніхомікоз (грибок нігтів). Уражає нігті рук і ніг.

Глибокі (вісцеральні) мікози протікають з ураженням внутрішніх органів. До них належать плісняві (аспергільоз, мукороз, пеніцильоз) та респіраторні (гістоплазмоз, кокцидіоїдоз, риноспоридіоз, бластомікоз, криптококоз) мікози.

Як виглядає мікоз?

Кожен вид характеризується певною клінічною симптоматикою. Зовнішній вигляд мікозу залежить від локалізації ураження.

Чому з'являється мікоз?

Грибкові мікроорганізми широко поширені в навколишньому середовищі (воді, ґрунті), деякі постійно присутні в організмі людини (наприклад, кандиди). Мікоз є заразним захворюванням і може передаватися від людини до людини при прямому контакті зі шкірними покривами або через заражені предмети побуту чи засоби особистої гігієни (наприклад, при використанні чужого гребінця, рушника, капців). Провокуючі фактори розвитку грибка шкіри:

• знижений імунітет (внаслідок дефіциту вітамінів і мінералів, порушення обміну речовин, імунодефіцитних станів, стресу);

• травми шкірного покриву та порушення його захисних властивостей (порізи, подряпини, тріщини, опіки);

• тривалий і безконтрольний прийом лікарських препаратів (антибіотиків, гормональних засобів, імунодепресантів, цитостатиків);

• хронічні захворювання (наприклад, цукровий діабет, ожиріння, дисбактеріоз кишечника);

• несприятливі умови в приміщеннях (висока вологість повітря, пліснява, підвищена температура повітря);

• гіпергідроз (підвищене потовиділення), підвищена вологість стоп і шкірних складок;

• надмірна сухість або надмірна жирність шкіри голови (порушення водного балансу в епідермісі через неправильно підібрані засоби для догляду за волоссям або частий агресивний вплив на шкіру хімічними речовинами).

Деякі види мікозу передаються при контакті з вуличними (інфікованими) тваринами. Ризик розвитку грибка на стопах підвищується при носінні тісного та незручного взуття через ризик мікротравм.

Де можна підхопити мікоз?

Мікоз передається від зараженої людини через прямий тілесний контакт, одяг, предмети побуту або засоби особистої гігієни (при використанні чужих мочалок, гребінців, рушників, шапок, аксесуарів для волосся). Сприятливим для розмноження грибка є вологе та тепле середовище. Серед поширених місць зараження грибком виділяють:

• громадські лазні, сауни, басейни;

• готелі та хостели;

• магазин взуття (під час примірки взуття, яке без шкарпеток надягали інші люди);

• салони краси (манікюр, педикюр, стрижка погано продезінфікованими інструментами);

• громадські санвузли.

Також переносниками інфекції можуть бути тварини (коти, собаки та морські свинки). Мікоз стоп можна підхопити в розважальних центрах, де передбачена оренда взуття, наприклад, для боулінгу, ковзанів, лижних черевиків.

Як класифікують мікози?

Грибкову інфекцію класифікують залежно від типу збудника та проявів. Види мікозів:

• дерматофітії, спричинені дерматофітами — грибами, які паразитують у роговому шарі шкіри, волоссі та нігтях. Захворювання спричиняють гриби Epidermophyton, Microsporum і Trichophyton. Інфекція передається від людини або тварини;

• дріжджові мікози (кандидоз), спричинені грибами роду Candida. Дріжджовий грибок може уражати шкірні складки, слизову оболонку рота, ділянку геніталій. Ураження дріжджовою інфекцією волосистої частини голови протікають у вигляді себорейного дерматиту;

• плісняві мікози, провокуючими патогенами є гриби Aspergillus і Penicillium. Уражаються шкіра та нігті.

Дерматофітії на відміну від кандидозу ніколи не набувають інвазивного характеру, тобто не спричиняють системного ураження внутрішніх органів. Гриби роду кандида можуть спровокувати ураження слизової піхви та розвиток вульвовагінального мікозу, який супроводжується почервонінням і припухлістю в інтимних зонах та білими сирнистими виділеннями.

Дерматофітії

Дерматофітія — це вид дерматомікозу, при якому уражаються поверхневі шари шкіри, що містять кератин. Захворювання спричиняється нитчастими грибами трьох видів: Trichophyton, Microsporum, Epidermophyton.
Патологія може уражати гладку шкіру, шкірні складки, волосисту частину голови та нігтьові пластини. Класифікація дерматофітії за місцем ураження:

• епідермофітія (уражає епідерміс);

• трихофітія (уражає роговий шар волосяного покриву та епідермісу);

• оніхомікоз (уражає нігтьові пластини).

До групи дерматофітій входить фавус (парша), який проявляється утворенням на голові брудно-сірих кірок із неприємним запахом. Грибами Microsporum спричиняється мікроспорія (стригучий лишай), яка уражає волосисту частину голови та призводить до випадіння волосся. Рідкісною формою дерматофітії є руброфітія, спричинена Trichophyton rubrum.

Кандидоз шкіри

Кандидоз шкіри — це інфекційне ураження шкірного покриву, яке спричиняють дріжджоподібні грибки роду Candida. Кандиди в нормі в помірних кількостях присутні на шкірних покривах, слизових оболонках рота, кишечника та піхви й не завдають шкоди організму. При зниженні захисних сил організму кандиди можуть патологічно розмножуватися та викликати локальну або генералізовану (ураження всього організму із залученням внутрішніх органів) грибкову інфекцію.
Кандидоз шкіри найчастіше розвивається в ділянці пахв, сідничних складках, під молочними залозами та в міжпальцевих проміжках, де створюються сприятливі умови для існування кандид — підвищена температура та вологість. Захворювання проявляється у вигляді почервоніння шкіри та висипань (невеликих пухирців, заповнених рідиною).

Плісняві мікози

Пліснявий мікоз — це грибкова інфекція, спричинена пліснявими грибками родини Mucoraceae. Патоген може потрапити в організм через шкірні покриви або дихальні шляхи. Плісняві мікози мають класифікацію з безліччю відмінностей. Види пліснявого мікозу:

• аспергільоз. Зустрічається частіше за інші види. Збудником захворювання є мікроскопічний гриб роду Аспергіл. Уражає шкірний покрив, слизові, у тяжких випадках — внутрішні органи людини. Проявляється млявістю, сухим кашлем, задишкою та хрипами;

• мукоромікоз. Уражає ніс і придаткові пазухи, у деяких випадках патологія поширюється на легені та травну систему;

• цефалоспоріоз. Збудником патології є гриби роду Цефалоспоріум. Викликає шкірні захворювання, які проявляються у везикульозному, пустульозному або екземоподібному висипі.

Плісняві гриби провокують розвиток чорного лишаю, оніхомікозу та отомікозу. При патології уражається шкіра людини, підшкірна жирова клітковина, слизові, внутрішні органи та центральна нервова система. При тяжких патологіях можливий розвиток сепсису.

Чим небезпечний мікоз?

При грибковому ураженні, що супроводжується сильним свербежем, постійне розчісування може призводити до утворення ран і виразок на шкірі, що небезпечно приєднанням вторинної інфекції та погіршенням симптомів. Грибкова інфекція без терапії може поширюватися в глибокі шари епідермісу, кровотік і внутрішні органи, що небезпечно наслідками. Ускладнення мікозу:

• абсцес (гнійний процес);

• сепсис (зараження крові);

• лімфостаз (лімфатичний набряк).

Запущена форма мікозу голови може призвести до руйнування волосяних фолікулів та алопеції (випадіння волосся). Оніхомікоз може призвести до необоротної втрати нігтя. Крім того, грибкові ураження провокують зниження захисної функції епідермісу, внаслідок чого організм стає сприйнятливим до інших інфекційних захворювань.

Як діагностують мікоз?

Для діагностики грибка шкіри необхідно звернутися до приватного дерматолога за консультацією. Лікар збере анамнез і призначить необхідні лабораторні аналізи та інструментальні обстеження. Діагностика мікозу може включати:

• візуальний огляд шкіри;

• обстеження епідермісу за допомогою лампи Вуда (люмінесцентного приладу);

• дерматоскопію або трихоскопію (комп'ютерне дослідження шкірного покриву шляхом багаторазового збільшення за допомогою дерматоскопа);

• зіскрібок ураженої шкіри (мікроскопічне дослідження для ідентифікації збудника та визначення його стійкості до антимікотиків);

Найточнішим є аналіз на грибок, який проводиться за допомогою ПЛР (полімеразної ланцюгової реакції), що дозволяє визначити ДНК збудника. Також лікар призначить лабораторні аналізи крові та сечі для оцінки загального стану здоров'я, функціональності внутрішніх органів та виявлення запалень в організмі).

Якими методами лікують мікоз?

Лікування грибка може бути місцевим, системним та комбінованим. Місцеве лікування застосовують при поверхневому та обмеженому ураженні шкіри.

Легкі форми мікозів лікують місцевими антимікотиками (мазями, лаками, кремами). Тяжкі форми потребують системного лікування пероральними препаратами.

Комбінований метод включає місцеву обробку уражених ділянок шкіри та застосування системних пероральних антимікотиків. Терапія може доповнюватися фізіотерапевтичними процедурами (лазерною терапією, ПУВА, фототерапією). Фізіопроцедури спрямовані на стимуляцію імунної системи та запобігання розмноженню грибка.

Яка схема протигрибкової терапії мікозу?

Лікування мікозів шкіри, нігтів і волосистої частини голови спрямоване на знищення грибка, усунення запалення, відновлення шкіри та запобігання рецидивам. Схема протигрибкової терапії може включати:

• антисептичну обробку шкіри (антисептичні та підсушувальні засоби для обробки дерми та розм'якшення ороговілих шарів шкіри, використовуються до нанесення протигрибкових препаратів).

• використання місцевих антимікотиків у вигляді зовнішніх засобів (азолові препарати, аліламіни, піридони);

• системні антимікотики у вигляді пероральних таблеток або капсул (азоли, аліламіни, антибіотики проти грибків).

Протигрибкові креми, мазі, спреї або гелі наносяться на уражені ділянки один-два рази на день. При порушенні цілісності епідермісу лікар може призначити кортикостероїдні мазі. Курс лікування може становити від двох тижнів до трьох місяців залежно від типу мікозу.
При оніхомікозі можуть застосовуватися лікувальні лаки для нігтів. Лікування оніхомікозів тривале і становить, як правило, до 12 місяців.
Під час лікування важливо уникати контакту із зараженими поверхнями (саун, басейнів, спортзалів) та дотримуватися особистої гігієни — використовувати індивідуальні рушники, гребінці, манікюрні приналежності.

Чи можна вилікувати мікоз немедикаментозними методами?

Лікуванням захворювання має займатися дерматолог. Самолікування часто закінчується рецидивом, переходом хвороби в хронічну форму та підвищенням стійкості грибка до антимікотиків.

Як довго лікується мікоз і як зрозуміти, що він минає?

Для мікозу характерні рецидиви, тому під час лікування та після зникнення симптомів слід продовжувати терапію, призначену дерматологом. Для оцінки ефективності терапії лікар може призначити контрольні аналізи. Регулярні огляди, проведення діагностичних обстежень, безперервне лікування та дотримання режиму профілактики є важливими умовами успішного одужання.

Клінічні рекомендації щодо профілактики мікозів

Запобігти зараженню грибками неможливо, але можна знизити ризики інфікування. Клінічні рекомендації щодо профілактики мікозів:

• дотримання особистої гігієни (використання лише власних предметів особистої гігієни, миття рук після громадських місць, застосування антисептиків);

• зміцнення захисних властивостей організму (повноцінне харчування, своєчасне лікування запальних та інфекційних захворювань);

• використання стерильних інструментів для косметичних процедур, манікюру та педикюру;

• носіння зручного та сухого взуття;

• уникнення травм шкірного покриву та нігтів;

• прийом лікарських препаратів лише за призначенням лікаря;

Важливо регулярно контролювати рівень глюкози в крові та гормональний фон, оскільки порушення в роботі ендокринної системи призводять до зниження захисних сил організму. Необхідно виключити зовнішні провокуючі фактори грибкових інфекцій: не носити тісне взуття, одяг із синтетичних тканин.

Чи потрібна дієта при мікозі?

Дієтотерапія при мікозі спрямована насамперед на виключення «підгодовування» грибків. Грибкові мікроорганізми здатні живитися деякими з продуктів, які присутні у повсякденному раціоні людини, що допомагає збудникам підтримувати власну життєдіяльність, а також стимулює їх розмноження. Принципи дієти при мікозі:

• зниження кількості жирів у раціоні (холестерину, трансжирів, жирного м'яса). Надлишок шкідливих жирів чинить несприятливий вплив на уражені клітини та уповільнює одужання;

• збільшення кількості продуктів, що містять вітаміни. Корисні фрукти та овочі підтримують імунітет, покращують стан тканин, уражених грибками, та стимулюють їх відновлення;

• зменшена кількість цукру (повна відмова від кондитерських виробів, шоколаду, льодяників);

• збільшення об'єму споживаної рідини. Допомагає виводити продукти життєдіяльності грибків з організму та сприяє очищенню від залишків лікарських засобів, що використовуються для лікування патології.

Вкрай важливо дотримуватися принципів дієтичного харчування в перші тижні лікування захворювання. Дієта при мікозі допомагає знизити прояви симптоматики та запобігти поширенню інфекції.

Чи можна повністю вилікуватися від мікозу?

Повністю вилікувати мікоз можна. Важливо своєчасно звернутися до дерматолога, дотримуватися всіх його призначень щодо лікування.

Чи можна заразитися мікозом від іншої людини?

Грибковою інфекцією можна заразитися від іншої людини. Мікоз передається від зараженої людини контактно-побутовим шляхом: через предмети спільного використання (гребінці, рушники, капці) або при тісному контакті зі шкірними покривами чи слизовими оболонками.