Чому виникає епідидиміт, як його позбутися та які можуть бути наслідки?

Епідидиміт є п’ятим за поширеністю захворюванням сечостатевої системи в чоловіків віком від 18 до 50 років. Хвороба може призвести до безпліддя, абсцесу, інфаркту або атрофії яєчок.

Що таке епідидиміт?

Епідидиміт — це запалення придатка яєчка, трубчастої структури, розташованої позаду кожного яєчка, яка відповідає за зберігання та транспортування сперматозоїдів. За підозри на епідидиміт необхідна консультація уролога.

Які симптоми епідидиміту?

За цього захворювання придаток яєчка стає твердим через набряк і проникнення клітин імунної системи в тканини. Інші симптоми запалення придатка яєчка:

• відчуття важкості та тиску в мошонці;

• болісне сечовипускання;

• поколювання, печіння та свербіж мошонки;

• набряк і припухлість шкіри в ділянці статевих органів;

• домішки крові в сечі та сім’яній рідині;

• нудота та блювання;

• підвищення температури тіла (гарячка);

• озноб, головний і м’язовий біль;

• постійна втома, виражена слабкість;

• дискомфорт і біль під час еякуляції;

• тахікардія (прискорене серцебиття);

• виділення зі статевого члена.

Характерним симптомом захворювання також є гострий біль у ділянці мошонки, який може поширюватися на нижню частину живота, пах і поперек. Больовий синдром часто посилюється під час фізичних вправ, нахилів, ходьби, статевих актів і мастурбації.

Зміна кольору мошонки на багряний, фіолетовий, синюшний або коричневий за лівобічного чи правобічного епідидиміту пов’язана з порушенням кровообігу внаслідок вираженого запального набряку. Набряк і запалення можуть стискати судини, спричиняючи венозний застій і нестачу кисню в тканинах (гіпоксію). У тяжких випадках (наприклад, за некротичного процесу) шкіра може набувати темного, майже чорного відтінку.

Який вигляд має епідидиміт?

Епідидиміт проявляється набряком мошонки з боку ураженого придатка, через що вона може виглядати збільшеною та бути болісною під час дотику. Шкіра мошонки іноді стає натягнутою та теплою на дотик. Часто спостерігаються виражені ознаки запалення, зокрема локальна гіперемія (почервоніння) та посилення судинного малюнка.

Чому виникає епідидиміт?

Епідидиміт зазвичай виникає внаслідок інфікування статевих органів патогенними мікроорганізмами: бактеріями, вірусами, грибками та паразитами. Інші причини епідидиміту:

• механічне пошкодження мошонки;

• закупорювання сечівника (уретри);

• автоімунні захворювання (наприклад, ревматоїдний артрит, системний червоний вовчак);

• простатит (запалення передміхурової залози);

• аденома передміхурової залози;

• наявність рубців у ділянці уретри;

• ослаблена імунна система (наприклад, на тлі ВІЛ або цукрового діабету).

Безконтрольний прийом лікарських засобів (наприклад, препаратів від аритмії, антибіотиків) може підвищити ризик захворювання через зниження захисних функцій сечостатевої системи. Тривале застосування імунодепресантів може послабити імунітет, збільшуючи ймовірність розвитку запальних процесів.

Використання сечового катетера підвищує ризик захворювання, оскільки він може стати шляхом проникнення бактерій у сечовивідні шляхи та спричинити інфекцію. Крім того, тривале носіння катетера може травмувати слизову оболонку уретри, створюючи сприятливі умови для розмноження патогенів. Висхідна інфекція із сечового міхура або уретри згодом може поширитися на придаток яєчка, спричиняючи його запалення.

Епідидиміт у чоловіків літнього віку часто пов’язаний із віковими змінами, які можуть послаблювати імунну систему та знижувати здатність організму боротися з інфекціями. З віком кровообіг у ділянці малого таза погіршується, що призводить до застою рідини в придатку яєчка та сприяє розвитку запалення. Вікові зміни структури й функцій тканин, зокрема втрата еластичності судин і зниження активності імунних клітин, також можуть сприяти запальним процесам.

Які бувають форми епідидиміту?

Патологію класифікують за перебігом, локалізацією запального процесу та причиною розвитку захворювання.

Гострий епідидиміт

Гострий епідидиміт — це запалення придатка яєчка, яке розвивається раптово та спричиняється інфекцією (бактеріальною або вірусною) чи травмою. Основна особливість — швидке наростання симптомів: у пацієнта з’являються сильний біль у мошонці, набряк, почервоніння шкіри, підвищення місцевої та загальної температури тіла. Запалення часто супроводжується порушенням сечовипускання, відчуттям важкості та дискомфортом у паховій ділянці. Гострий лівобічний і правобічний епідидиміт зазвичай розвивається протягом кількох днів і триває близько шести тижнів.

Підгострий епідидиміт — це перехідна фаза, яка супроводжується поступовим зменшенням симптомів із періодичним посиленням. Підгостра форма зазвичай триває від шести тижнів до пів року.

Хронічний епідидиміт

Хронічний епідидиміт характеризується періодами загострення (ознаки виражені) та ремісії (захворювання перебігає безсимптомно). Хронічне запалення придатка яєчка діагностують, якщо захворювання триває понад шість місяців. У разі інфікування придатка яєчка хронічна форма не розвивається одразу. Це може статися за відсутності своєчасного лікування, повторних загострень або постійного впливу подразнювальних чинників.

Інфекційний епідидиміт

Інфекційний епідидиміт — це запалення придатка яєчка, спричинене патогенними мікроорганізмами. Інфекція може проникати в придаток через сечівник, лімфатичні шляхи або кровотік. Захворювання характеризується болем, набряком, почервонінням мошонки, а також можливими порушеннями сечовипускання та загальним погіршенням самопочуття (підвищенням температури, ознобом).

Бактеріальний епідидиміт

Бактеріальний епідидиміт — це запалення придатка яєчка, спричинене бактеріальною інфекцією. Воно супроводжується сильним болем, набряком мошонки, почервонінням і підвищенням температури, а також може порушувати функцію сечовивідних шляхів. До бактерій, які можуть спричинити епідидиміт, належать E. coli (кишкова паличка), Klebsiella, стафілококи, стрептококи. Інші поширені підвиди бактеріального епідидиміту:

• гонококовий епідидиміт. Відрізняється швидким і гострим перебігом. Симптоми включають раптовий сильний біль у ділянці мошонки, гарячку та гнійні виділення з уретри. Гонококова інфекція може швидко поширюватися, спричиняючи гнійне запалення;

• хламідійний епідидиміт. Розвивається повільно, часто перебігає з менш вираженими симптомами, що ускладнює його діагностику. Хламідійна інфекція може не спричиняти інтенсивного болю, але супроводжується дискомфортом, набряком і порушенням сечовипускання.

Окремо виділяють трихомонадний епідидиміт — запалення придатка яєчка, спричинене найпростішими мікроорганізмами роду Trichomonas. Він може супроводжуватися болем у мошонці, почервонінням шкіри, набряком і частими позивами до сечовипускання.

Вірусний епідидиміт

До розвитку вірусного епідидиміту можуть призвести віруси свинки (епідемічного паротиту), краснухи, герпесу, кору, Коксакі та цитомегаловірус. Зазвичай він перебігає менш агресивно, ніж бактеріальний епідидиміт, але може призвести до довгострокових наслідків, зокрема зниження фертильності в дорослих.

Грибковий епідидиміт

Грибковий епідидиміт — це запалення придатка яєчка, найчастіше спричинене дріжджоподібними грибами роду Candida. Зазвичай розвивається на тлі ослабленого імунітету, тривалого застосування антибіотиків або в пацієнтів із неконтрольованим цукровим діабетом. Симптоми можуть бути подібними до симптомів бактеріального епідидиміту, зокрема біль, набряк і почервоніння мошонки, але захворювання часто має легший перебіг.

Неінфекційний епідидиміт

Неінфекційний епідидиміт — це запалення придатка яєчка, спричинене травмою, тривалим механічним подразненням або алергічною реакцією. Небактеріальний епідидиміт може розвиватися після фізичного навантаження, операцій у ділянці мошонки або внаслідок тривалого тиску на тканини (наприклад, під час тривалих поїздок на велосипеді або верхи).

Окремо виділяють ідіопатичний епідидиміт, який діагностують, коли неможливо точно визначити причину запального процесу. Патологія може бути наслідком автоімунних процесів або порушень мікроциркуляції.

Як розвивається епідидиміт за стадіями?

Ознаки захворювання поступово посилюються залежно від поширення та вираженості запального процесу.

Чим небезпечний епідидиміт?

Епідидиміт небезпечний розвитком запальних змін у тканинах придатка яєчка, що може призвести до його набряку, болісності та порушення функцій. Запальний процес може спричинити утворення рубців, які перешкоджають нормальному проходженню сперматозоїдів, підвищуючи ризик безпліддя. За відсутності лікування інфекція може поширитися на яєчко, спричинивши епідидимоорхіт, або на навколишні здорові тканини, що підвищує ризик абсцесу, некрозу чи сепсису.

Як діагностують епідидиміт?

Під час первинної консультації уролог аналізує симптоми та час їх появи, збирає анамнез, розпитує про хронічні захворювання, перенесені операції, а також прийом лікарських засобів. Методи діагностики епідидиміту можуть включати:

• фізикальний огляд із пальпацією. Допомагає лікарю оцінити стан мошонки: за епідидиміту придаток яєчка збільшений, ущільнений, шкіра мошонки має набряклий і почервонілий вигляд. Огляд дає змогу виключити перекрут яєчка, за якого біль має різкіший характер і супроводжується порушенням кровопостачання;

• УЗД органів малого таза. Показує збільшення придатка, потовщення його стінок та ознаки запалення (наприклад, посилення кровотоку в ділянці ураження). УЗД допомагає відрізнити епідидиміт від інших патологій, зокрема перекруту яєчка, гідроцеле або абсцесу, а також підтвердити наявність запального процесу;

• аналіз сечі. Дає змогу виявити бактерії, лейкоцити, нітрити або еритроцити, що може свідчити про інфекцію сечовивідних шляхів, яка здатна бути причиною висхідного епідидиміту;

• мазок на статеві інфекції. Використовується для виявлення специфічних патогенів, зокрема хламідій, гонококів і трихомонад. Дослідження необхідне для ідентифікації збудника та призначення цільового антибактеріального лікування.

Для діагностики епідидиміту лікар також може призначити лабораторне дослідження крові, яке за епідидиміту може виявити системні ознаки запалення: лейкоцитоз, підвищення швидкості осідання еритроцитів (ШОЕ) та рівня С-реактивного білка. Підвищені показники свідчать про наявність активного інфекційного або запального процесу в організмі.

Якими методами лікують епідидиміт?

Курс терапії в разі запалення придатка яєчка лікар підбирає залежно від типу захворювання, збудника інфекції та стадії хвороби. Методи лікування епідидиміту можуть включати:

• антибіотики (за бактеріального запалення). За епідидиміту антибіотики знищують патогенні мікроорганізми або зупиняють їх розмноження, усуваючи першопричину запалення. Антибіотики також запобігають поширенню інфекції на навколишні тканини, зокрема яєчка або передміхурову залозу, і допомагають уникнути ускладнень (наприклад, абсцесу);

• протигрибкові препарати (за грибкового запалення). Пригнічують ріст грибків, усуваючи запалення та запобігаючи пошкодженню тканин придатка яєчка;

• протизапальні препарати (НПЗП). Зменшують вираженість запального процесу, сприяючи зниженню болю, набряку та почервоніння мошонки;

• жарознижувальні засоби. Зменшують прояви системного запалення, полегшують симптоми та покращують загальне самопочуття пацієнта, прискорюючи одужання.

Альфа-адреноблокатори можуть призначати за епідидиміту, що супроводжується порушеннями сечовипускання (наприклад, застоєм сечі або обструкцією сечовивідних шляхів). Препарати розслаблюють м’язи сечового міхура та уретри, покращуючи відтік сечі й знижуючи тиск на сечостатеву систему, що сприяє одужанню.

Скільки часу лікують епідидиміт?

Зазвичай епідидиміт лікують протягом одного-двох тижнів, а поліпшення самопочуття настає через два-три дні після початку антибактеріальної терапії. Тривалість лікування може збільшуватися за ускладненого перебігу захворювання або поширення інфекції на здорові тканини й інші органи (наприклад, яєчка). Лікування туберкульозного епідидиміту може тривати до дев’яти місяців.

Що буде, якщо не лікувати епідидиміт, і які в нього ускладнення?

За неправильного або несвоєчасного лікування запалення придатка яєчка можуть розвинутися ускладнення. Можливі наслідки епідидиміту:

• хронічний больовий синдром у ділянці таза;

• абсцес мошонки;

• кіста придатка яєчка;

• порушення фертильності;

• атрофія (відмирання тканин) яєчок.

Захворювання може призвести до утворення шкірної нориці, якщо запальний процес прогресує до стадії гнійного ураження тканин придатка яєчка. Гнійний ексудат, накопичуючись у тканинах, створює підвищений тиск, руйнує навколишні структури та прокладає шлях до поверхні шкіри. За відсутності лікування або недостатнього дренування гній виходить назовні через норицевий хід, який з’єднує порожнину гнійника зі шкірою.

Клінічні рекомендації за епідидиміту

Клінічні рекомендації за епідидиміту допомагають запобігти переходу захворювання в хронічну форму завдяки своєчасній діагностиці, належній антибактеріальній терапії та усуненню провокувальних чинників. Профілактика епідидиміту може включати:

• використання бар’єрної контрацепції (презервативів);

• обов’язкове лікування захворювань репродуктивної та сечостатевої систем;

• контроль автоімунних і хронічних захворювань;

• вакцинацію проти вірусних захворювань;

• миття рук теплою проточною водою з милом (особливо після повернення з вулиці та відвідування туалету, перед дотиком до статевих органів).

Після незахищеного сексу з кількома партнерками рекомендується регулярно проходити тестування на інфекції, що передаються статевим шляхом. Лікарі радять регулярно здавати мазок на ІПСШ (періодичність визначається індивідуально).

Як робити компреси за епідидиміту?

Холодні компреси за епідидиміту спричиняють звуження кровоносних судин, зменшуючи приплив крові до запаленої ділянки, набряк і сповільнюючи запальний процес. Крім того, холод має знеболювальний ефект, полегшуючи дискомфорт і біль у мошонці. Інструкція, як правильно зробити компрес за епідидиміту:

1. Підготуйте чисту м’яку тканину або рушник, пакет із кубиками льоду чи спеціальний охолоджувальний гель (можна замінити замороженим продуктом, наприклад пакетом овочів).

2. Загорніть пакет із льодом або гелем у тканину чи рушник, щоб холод не контактував безпосередньо зі шкірою та не спричинив обмороження.

3. Ляжте на спину, злегка піднявши ділянку таза за допомогою подушки, щоб покращити кровообіг.

4. Обережно прикладіть компрес до ділянки мошонки, уникаючи надмірного тиску.

5. Тримайте компрес протягом 15–20 хвилин, щоб не пошкодити шкіру.

6. Повторюйте процедуру кожні дві-три години в перші дні, щоб зменшити набряк і полегшити біль.

Після зняття компресу необхідно оглянути шкіру на наявність почервоніння або подразнення. Якщо є ознаки пошкодження, потрібно скоротити час використання компресу або застосовувати менш холодне джерело.

Чи передається епідидиміт жінці?

Епідидиміт не передається жінці, оскільки запалення придатків яєчок може виникати лише в чоловіків. Однак під час незахищеного сексу чоловік може передати партнерці патогенні мікроорганізми (наприклад, бактерії, віруси та паразитів), які можуть спричинити запальний процес в органах репродуктивної (піхві, шийці матки) та сечостатевої (уретрі) систем.

Чи потрібно утримуватися від сексу на час лікування епідидиміту?

За епідидиміту рекомендується утримуватися від сексу, оскільки статевий акт може посилити біль і набряк через додаткове подразнення запаленого придатка яєчка. Статевий акт також може порушити кровообіг у мошонці, посилити запальний процес і сповільнити одужання.

Що не можна робити за епідидиміту?

За епідидиміту не можна займатися самолікуванням. Застосування народних методів (наприклад, трав’яних відварів) може призвести до додаткового подразнення тканин, опіків і посилення запального процесу. Інші протипоказання за епідидиміту:

• відвідування лазні та сауни. Висока температура спричиняє розширення кровоносних судин і підвищення проникності судинних стінок, посилюючи набряк тканин придатка. Крім того, тепло стимулює активність бактерій, прискорюючи їх розмноження, що погіршує перебіг інфекції. За умов перегрівання може відбуватися перерозподіл крові, що додатково погіршує стан запалених тканин і може сприяти розвитку гнійного процесу;

• купання у відкритих водоймах. Вода у відкритих водоймах часто містить бактерії, грибки та віруси, які можуть проникнути через пошкоджені або запалені тканини придатка яєчка. Вторинна інфекція може посилити запалення, прискорити некроз тканин і призвести до ускладнень, зокрема абсцесу або утворення нориці.

Також рекомендується відмовитися від інтенсивних фізичних навантажень за запалення придатка яєчка. Під час фізичної активності підвищується внутрішньочеревний тиск і посилюється кровообіг в органах малого таза та мошонки. У результаті збільшується приплив крові до запаленого придатка, що посилює набряк і може спричинити розрив дрібних судин у тканинах. Крім того, механічна вібрація та напруження можуть подразнювати запалені тканини, посилюючи біль і сповільнюючи загоєння.

Чи можна повністю вилікувати епідидиміт?

За умови дотримання призначеного курсу терапії та виконання рекомендацій лікаря повністю вилікувати епідидиміт можливо. Антибіотикотерапія знищує патогенні мікроорганізми та усуває запалення, а додаткові заходи, зокрема спокій, підтримка мошонки й холодні компреси, прискорюють одужання.