Білірубін: навіщо потрібен аналіз, норми та відхилення

Що таке білірубін?

Білірубін — це жовчний пігмент, який утворюється при руйнуванні еритроцитів і розщепленні гемоглобіну. Фракції білірубіну в організмі:

1. непрямий (вільний, некон’югований) білірубін. З’являється у селезінці та кістковому мозку, коли руйнуються старі еритроцити, а звільнений гемоглобін розпадається на гем і глобін. Утворений гем під впливом ферменту гемоксигенази спочатку перетворюється на зелений пігмент білівердин, який потім трансформується у вільний білірубін. У цій формі жовчний пігмент токсичний і нерозчинний у воді. У крові він зв’язується з білком альбуміном для транспортування у печінку;
2. прямий (зв’язаний, кон’югований) білірубін. Утворюється у печінці внаслідок зв’язування (кон’югації) вільної фракції з глюкуроновою кислотою. У цій формі жовчний пігмент стає нетоксичним і водорозчинним.

Сума непрямої та прямої фракцій називається загальним білірубіном. Його рівень дозволяє оцінити обмін білірубіну в організмі та слугує маркером захворювань печінки, жовчовивідних шляхів і системи кровотворення.

Яку функцію виконує білірубін в організмі?

Жовчний пігмент сприяє виведенню продуктів розпаду гемоглобіну, беручи участь у детоксикації організму та захисті клітин від ушкодження токсичними речовинами. Інші функції білірубіну включають:

1. нейтралізацію вільних радикалів (нестабільних молекул, здатних ушкоджувати клітини організму);
2. участь в утворенні жовчі, необхідної для перетравлення жирів;
3. запобігання надмірним імунним реакціям шляхом пригнічення активації лімфоцитів (імунних клітин, відповідальних за розпізнавання та знищення чужорідних агентів) та зменшення синтезу цитокінів (білків, що регулюють запалення).

Білірубін впливає на колір калу та сечі. У кишечнику він перетворюється на пігмент стеркобілін, який надає калу коричневого відтінку. У крові частина білірубіну перетворюється на пігмент уробілін, що виводиться з сечею і забарвлює її у жовтий колір.

Що таке аналіз крові на білірубін?

Аналіз крові на білірубін — це біохімічне дослідження, що визначає рівень жовчного пігменту білірубіну у крові. Для диференціації надпечінкової (обумовленої руйнуванням еритроцитів) і підпечінкової (пов’язаної з порушенням відтоку жовчі) жовтяниці рівень білірубіну може додатково вимірюватися у сечі. Відсутність жовчного пігменту у сечі вказує на гемолітичну (надпечінкову) жовтяницю, при якій підвищується тільки непрямий білірубін, який нирки не фільтрують. Наявність білірубіну у сечі є маркером механічної (підпечінкової) жовтяниці.

Навіщо здавати аналіз крові на білірубін?

Здати аналіз крові на білірубін необхідно для оцінки функцій печінки. Оскільки жовчний пігмент переробляється печінкою, відхилення його рівня від норми слугує маркером гепатологічних захворювань (цирозу, гепатиту, синдрому Жильбера). Інші показання до тесту на білірубін можуть включати:

1. діагностику патологій жовчовивідних шляхів (жовчнокам’яної хвороби, пухлин жовчовивідних шляхів, холециститу, холангіту);
2. виявлення захворювань крові (серповидноклітинної та гемолітичної анемії, таласемії).

Дослідження може використовуватися для моніторингу ефективності лікування зазначених вище захворювань. Аналіз крові на білірубін показує динаміку відновлення функцій печінки, відтоку жовчі та процесів кровотворення. Нормалізація рівня білірубіну зазвичай вказує на позитивний ефект лікування, а його подальше підвищення може сигналізувати про необхідність корекції терапії.

Які симптоми високого рівня білірубіну?

Якщо підвищений білірубін, у людини часто розвивається жовтяниця — пожовтіння шкіри, слизових оболонок і склер очей через накопичення жовчного пігменту в тканинах. Однак важливо пам’ятати, що жовтизна шкіри не завжди пов’язана з гіпербілірубінемією. Жовта шкіра при нормальному білірубіні може бути ознакою каротинодермії, що виникає через надмірне споживання продуктів із бета-каротином (гарбуз, морква).

Відрізнити гіпербілірубінемію від каротинодермії можна за двома ключовими ознаками. По-перше, при надлишку білірубіну пожовтіння шкіри зазвичай охоплює все тіло, а при каротинодермії спостерігається локальна жовтяниця (жовті долоні або жовті стопи у дітей і дорослих). По-друге, при гіпербілірубінемії склери очей набувають жовтого відтінку, тоді як при каротинодермії вони залишаються білими. Інші симптоми підвищеного білірубіну можуть включати:

1. тупий або гострий біль у правому підребер’ї;
2. нудоту та блювання;
3. підвищене газоутворення;
4. погіршення або втрату апетиту;
5. зниження ваги;
6. хронічні запори;
7. свербіж шкіри;
8. потемніння сечі;
9. постійну слабкість та підвищену стомлюваність;
10. лихоманку та озноб;
11. запаморочення та головні болі;
12. порушення сну (сонливість, безсоння).

Одним із ознак гіпербілірубінемії є білий кал. У нормі білірубін потрапляє з печінки у кишечник разом із жовчю та під впливом кишкової флори перетворюється на стеркобілін — пігмент, що забарвлює стілець у коричневий колір. При порушенні відтоку жовчі білірубін не потрапляє у кишечник, тому кал стає знебарвленим.

Які симптоми низького рівня білірубіну?

Низький рівень білірубіну зазвичай не має явних специфічних симптомів, які пацієнт міг би помітити самостійно. Зазвичай гіпобілірубінемія виявляється випадково під час здачі біохімічного аналізу крові.

Який лікар направляє на аналіз крові на білірубін?

Призначити аналіз на білірубін дорослим може терапевт або сімейний лікар при пожовтінні шкіри, скаргах на біль у правому підребер’ї, зміні кольору сечі або калу. При підозрі на захворювання печінки та жовчовивідних шляхів лікар загальної практики може направити на консультацію гастроентеролога або гепатолога, які за необхідності призначать аналіз на білірубін. Коли передбачаються патології крові, що супроводжуються руйнуванням еритроцитів, направлення на аналіз може дати гематолог. При підозрі на гіпербілірубінемію у дитини потрібна консультація педіатра.

Як підготуватися до аналізу на білірубін?

За один-два тижні до аналізу потрібно повідомити лікаря про прийом ліків, здатних спотворити результат. Знизити рівень жовчного пігменту у крові можуть нестероїдні протизапальні засоби, барбітурати, пеніцилінові антибіотики. До підвищення рівня білірубіну до 25 мкмоль/л у дорослого можуть призвести протималярійні, протисудомні та протигрибкові препарати, інгібітори моноаміноксидази, гормональні контрацептиви, кортикостероїди. Щоб уникнути хибного результату, може знадобитися тимчасова їх відміна під контролем лікуючого лікаря.

Також перед аналізом варто попередити лікаря про прийом препаратів, здатних вплинути на згортання крові (антикоагулянтів, антиагрегантів, антифібринолітиків). За потреби лікар тимчасово призупинить терапію або зменшить добову дозу. Додаткові правила підготовки до тесту на білірубін:

1. за два-три дні виключити з раціону жирну, гостру та солодку їжу;
2. за один-два дні уникати інтенсивних фізичних навантажень і емоційного стресу;
3. за 24 години відмовитися від вживання алкоголю;
4. за чотири години утриматися від куріння.

Аналіз рекомендується здавати вранці натще. Останній прийом їжі має відбутися не пізніше, ніж за 8-12 годин до забору крові. У разі сильної спраги дозволяється пити негазовану воду.

Як здавати аналіз на білірубін?

Для оцінки обміну білірубіну беруть кров з вени. Прийшовши до лабораторії, рекомендується близько 10-15 хвилин відпочити в коридорі, поки фізіологічні показники крові нормалізуються після фізичного навантаження (ходьби, підйому по сходах). Послідовність забору венозної крові для тесту на білірубін:

1. Пацієнт заходить у процедурний кабінет і сідає на стілець.
2. Медичний працівник обробляє шкіру в зоні ліктьового згину антисептиком і накладає на передпліччя джгут для посилення кровонаповнення вен. Додатково він може попросити пацієнта стиснути руку в кулак, що також сприяє притоку венозної крові.
3. Потім медпрацівник вводить у вену в зоні ліктьового згину стерильну голку і набирає у пробірку кров.
4. Після забору біологічного матеріалу голку видаляють, місце проколу заклеюють пластиром, а пробірку із зразком відправляють у лабораторію на аналіз.

Одразу після забору крові пацієнту слід на п’ять-сім хвилин притиснути пальцями місце проколу або щільно зігнути руку в лікті. Ця техніка дозволяє швидко зупинити кровотечу та уникнути утворення великої гематоми.

Скільки робиться аналіз на білірубін?

У середньому аналіз на білірубін роблять протягом одного робочого дня. Однак точні терміни можуть варіюватися залежно від завантаженості лабораторії, використовуваного обладнання та методу проведення дослідження.

Як розшифрувати результати аналізу на білірубін?

Рівень білірубіну у крові вимірюється в мікромолях на літр (мкмоль/л). Референсні значення (показники, які визначають нормальний рівень білірубіну) можуть трохи відрізнятися в різних лабораторіях через різницю в методах аналізу, реактивах і обладнанні.

Більше ніж у половини доношених і недоношених новонароджених розвивається фізіологічна жовтяниця, обумовлена незрілістю ферментів печінки, відповідальних за кон’югацію білірубіну, та посиленим розпадом еритроцитів (гемолізом). Білірубін у новонароджених досягає верхньої межі зазвичай на третій-п’ятий день життя, а потім поступово повертається до норми протягом одного-двох тижнів. Цей стан не потребує медикаментозної терапії за відсутності клінічних ознак патології (зниження апетиту, порушення сну, летаргія).

Критичним рівнем білірубіну у дорослого вважається показник понад 170 мкмоль/л, при якому розвивається тяжка гіпербілірубінемія, що супроводжується інтоксикацією організму, порушенням згортання крові та ризиком печінкової недостатності. Концентрація білірубіну 200 мкмоль/л у дорослого може вказувати на тяжке ураження печінки, обструкцію жовчовивідних шляхів або масивний гемоліз, що потребує термінового медичного втручання.

Що означає високий рівень білірубіну (гіпербілірубінемія)?

Підвищений прямий білірубін може бути зумовлений позапечінковими та печінковими причинами. Прямий білірубін у чоловіків і жінок часто підвищений через порушення відтоку жовчі. Коли жовчні протоки частково або повністю блокуються, оброблений білірубін не потрапляє у кишечник і повертається у кров. Позапечінкові причини підвищеного прямого білірубіну можуть включати:

1. жовчнокам’яну хворобу (наявність каменів у жовчних протоках);
2. новоутворення підшлункової залози, жовчних проток і печінки, що здавлюють жовчовивідні шляхи;
3. холангіт (запалення жовчних проток);
4. холецистит (запалення жовчного міхура);
5. стриктури (рубцеві звуження) жовчних проток.

Підвищений прямий білірубін у чоловіків і жінок іноді спостерігається при генетичних патологіях, пов’язаних з порушенням виведення жовчного пігменту з клітин печінки. До даної групи захворювань відносяться синдроми Дабіна-Джонсона і Ротора.

Рівень прямого білірубіну також підвищується, коли клітини печінки (гепатоцити) пошкоджені і не можуть ефективно його виводити. З цієї причини підвищується білірубін при цирозі печінки (заміщенні здорової тканини органа жорсткою рубцевою, що порушує його функції). Інші печінкові причини підвищеного білірубіну можуть включати:

1. вірусний гепатит (запалення печінки);
2. токсичне ураження печінки (алкоголем, лікарськими препаратами, важкими металами).

Підвищений прямий білірубін може вказувати на первинний біліарний цироз — хронічне аутоімунне захворювання, при якому запалення і руйнування дрібних внутрішньопечінкових жовчних протоків порушує відтік жовчі. В результаті білірубін затримується у печінці і поступово потрапляє у кров.

Високий непрямий білірубін теж може бути зумовлений позапечінковими та печінковими причинами. Іноді непрямий білірубін підвищений через прискорене руйнування еритроцитів. У цьому випадку жовчний пігмент утворюється швидше, ніж печінка може його переробити, що призводить до накопичення непрямої фракції. Позапечінкові причини високого непрямого білірубіну можуть включати:

1. таласемію (порушення утворення гемоглобіну);
2. серповидноклітинну анемію (захворювання, при якому еритроцити набувають серповидної форми і легко руйнуються);
3. спадковий сфероцитоз (порушення структури мембрани еритроцитів, через що вони стають більш крихкими);
4. гемолітичну анемію (стан, при якому еритроцити руйнуються швидше, ніж утворюються нові).

Підвищений непрямий білірубін може вказувати на токсичне ураження еритроцитів важкими металами або ліками (протималярійні засоби, антибіотики, сульфаніламідні препарати). Після переливання крові підвищений непрямий білірубін може вказувати на розвиток посттрансфузійної реакції. Імунна система реципієнта розпізнає донорські еритроцити як чужорідні і починає їх руйнувати. У кров вивільняється багато гемоглобіну, який швидко розпадається, утворюючи білірубін. Тому печінка не встигає переробити вільну фракцію в зв'язану.

Підвищення непрямого білірубіну може бути викликане порушенням здатності печінки зв’язувати жовчний пігмент. Непрямий білірубін підвищений при синдромі Жильбера (спадковому захворюванні, при якому знижена активність ферменту глюкуронілтрансферази, який перетворює непрямий білірубін в прямий). Інші печінкові причини підвищення непрямого білірубіну у сечі і крові можуть включати:

1. синдром Кріглера-Найяра (захворювання, при якому у печінці відсутній фермент, що перетворює непрямий білірубін в прямий);
2. вірусний і токсичний гепатит (непрямий білірубін може підвищуватися на початкових стадіях запалення);
3. вплив деяких лікарських препаратів (протисудомні, антибіотики, анальгетики).

Високий загальний білірубін може спостерігатися при онкології. Злоякісні пухлини жовчних протоків і печінки блокують відтік жовчі, перешкоджаючи виведенню білірубіну, або руйнують гепатоцити, порушуючи здатність печінки переробляти пігмент. В результаті білірубін може бути підвищений у 2 і більше рази.

Також загальний білірубін у жінок і чоловіків може підвищуватися на фоні раку крові, через посилене руйнування еритроцитів. Незначне підвищення білірубіну можливе при внутрішніх крововиливах, коли зруйновані еритроцити активно вивільняють гемоглобін.

Що означає низький рівень білірубіну (гіпобілірубінемія)?

Іноді білірубін знижений при аутоімунних захворюваннях (системному червоному вовчаку, ревматоїдному артриті, синдромі Шегрена), при яких імунна система помилково руйнує клітини власного організму. Інші причини гіпобілірубінемії можуть включати:

1. серцево-судинні захворювання (ішемічна хвороба серця, атеросклероз);
2. порушення кровотворення (апластична анемія, лейкоз);
3. тривале голодування або суворі дієти;
4. вживання великої кількості аскорбінової кислоти;
5. прийом деяких лікарських препаратів (протисудомних, кортикостероїдів, антибіотиків).

Гіпобілірубінемія може бути наслідком підвищеної активності ферментів печінки, що прискорюють розпад білірубіну. Іноді знижений рівень жовчного пігменту в результатах аналізу пов’язаний із технічними помилками при проведенні лабораторного дослідження.

Коли не можна здавати аналіз на білірубін?

Не рекомендується здавати аналіз крові відразу після важких навантажень, сильного емоційного стресу, інструментальних досліджень (рентгена, комп'ютерної томографії) і фізіопроцедур (електрофорезу, масажу), оскільки вони можуть тимчасово змінити біохімічний склад крові. Інші ситуації, в яких не можна здавати тест на білірубін, можуть включати:

1. вживання їжі, соку, газованих напоїв, чаю або кави менш ніж за 8-12 годин до забору крові;
2. прийом ліків, що впливають на згортання крові (антикоагулянти, антиагреганти);
3. вживання алкоголю протягом доби перед дослідженням.

Протипоказанням до аналізу є прийом препаратів, які можуть впливати на рівень білірубіну або функцію печінки. До них відносяться антибіотики, оральні контрацептиви, аспірин, великі дози вітаміну C, протисудомні засоби. Тест варто здавати до початку курсу терапії або через деякий час після її відміни (за узгодженням із лікарем).

Чи можна аналіз на білірубін замінити іншими дослідженнями?

Тест на білірубін є специфічним аналізом, який дозволяє оцінити рівень жовчного пігменту у крові, тому його неможливо замінити іншими дослідженнями. Однак для уточнення причини відхилення рівня білірубіну від норми лікар може призначити додаткові лабораторні аналізи (печінкові проби, загальний аналіз крові, аналіз сечі на білірубін). Для оцінки стану печінки і жовчних шляхів може знадобитися УЗД або КТ органів черевної порожнини.

Як знизити білірубін?

Лікування гіпербілірубінемії спрямоване на нормалізацію рівня білірубіну, зменшення вираженості симптомів і профілактику ускладнень (утворення жовчних каменів, інтоксикація організму, неврологічні порушення). Лікування підвищеного білірубіну зазвичай включає медикаментозну терапію для усунення основного захворювання, що спричинило підвищення жовчного пігменту у крові, а також корекцію харчування для мінімізації навантаження на печінку та жовчні шляхи. Лікарські препарати для зниження білірубіну можуть включати:

1. противірусні засоби — допомагають знизити білірубін при вірусних гепатитах (А, В, С);
2. холеретики — сприяють зниженню прямого білірубіну шляхом стимуляції відтоку жовчі;
3. гепатопротектори — таблетки, які допомагають знизити білірубін при цирозі та гепатитах завдяки захисту гепатоцитів від пошкоджень, уповільненню фіброзу печінки та підтримці її функціональної активності
4. ферменти — покращують травлення, допомагають печінці переробити білірубін і швидко знизити його рівень у крові;
5. імунодепресанти — препарати, що знижують рівень білірубіну при аутоімунних захворюваннях (гемолітичній анемії, первинному біліарному цирозі) за рахунок пригнічення надмірної активності імунної системи;
6. еритропоетини та вітаміни групи В — підтримують кровотворення та синтез еритроцитів, допомагаючи знизити білірубін при захворюваннях крові (таласемії, анемії).

Щоб вивести накопичений білірубін з організму, лікар може призначити ентеросорбенти (активоване вугілля, ентеросгель). Вони зв'язують токсини і продукти розпаду гемоглобіну у кишечнику, перешкоджаючи їх всмоктуванню у кров. Хоча безпосередньо знизити білірубін активованим вугіллям не вийде, з його допомогою можна зменшити навантаження на печінку і прискорити відновлювальні процеси при гіпербілірубінемії.

Знизити білірубін одними лише продуктами харчування не можна, проте дотримання дієти підтримує роботу печінки і стимулює відтік жовчі. Продукти, що знижують білірубін, включають овочі та фрукти з високим вмістом клітковини та антиоксидантів (броколі, морква, яблука, цитрусові, ягоди), а також рибу, горіхи та насіння, багаті омега-3 жирними кислотами. Зрозуміти, що білірубін падає, можна за зменшенням жовтизни шкіри і слизових, нормалізацією кольору сечі і калу, а також за результатами повторного аналізу крові.

Як підвищити білірубін?

Спеціально підвищувати білірубін не потрібно, проте для зниження ризику захворювань, пов'язаних з ослабленням антиоксидантного захисту організму (ішемічної хвороби серця, атеросклерозу, цукрового діабету, артриту, гепатиту), лікар може призначити профілактичні препарати. Медикаментозна терапія при зниженому рівні білірубіну може включати:

1. гепатопротектори — для захисту клітин печінки від пошкодження вільними радикалами;
2. препарати магнію — для підтримки здоров'я серця, нормалізації кров'яного тиску і зменшення окислювального стресу;
3. омега-3 жирні кислоти — для зниження запалення в організмі та зміцнення серцево-судинної системи;
4. вітаміни-антиоксиданти (А, С, Е) — для нейтралізації вільних радикалів і посилення загального антиоксидантного захисту організму;
5. вітаміни групи B — для підтримки роботи нервової системи та обміну речовин.

При низькому білірубіні корисно включати в раціон продукти, багаті флавоноїдами (рослинними речовинами з вираженою антиоксидантною дією). До них відносяться яблука, цитрусові, ягоди (чорниця, малина, вишня), зелений чай, темний шоколад, червоний виноград, броколі.

Чим небезпечний підвищений білірубін?

Найбільшу небезпеку становить підвищений непрямий білірубін, який токсичний для організму. Вільна фракція є жиророзчинною, тому може проникати через захисні бар’єри організму, пошкоджувати клітини та викликати неврологічні симптоми (роздратованість, сонливість, судоми, порушення координації рухів). Високий рівень непрямого білірубіну у новонароджених може спричинити білірубінову енцефалопатію (ядерну жовтяницю) — незворотне ураження головного мозку, здатне призвести до глухоти та розумової відсталості.

Підвищений прямий білірубін та нестача жовчі у кишечнику призводять до порушення засвоєння жирів та жиророзчинних вітамінів (A, D, E, K), що погіршує зір, знижує щільність кісток та порушує згортання крові. Також через тривалий застій жовчі підвищується ризик запалення печінки та утворення жовчних каменів.

Чим небезпечний низький білірубін?

Низький білірубін небезпечний зниженням антиоксидантного захисту організму, через що клітини стають більш вразливими до ушкодження вільними радикалами. Внаслідок цього підвищується ризик серцево-судинних захворювань (ішемічної хвороби серця, атеросклерозу), цукрового діабету та жирової хвороби печінки. Також низький білірубін підвищує схильність до запальних захворювань (артриту, хвороби Крона, коліту, бронхіту).