Аденоміоз: причини, симптоми, небезпека та методи лікування

Згідно з дослідженнями, через відсутність симптоматики багато жінок не знають, що у них аденоміоз. За статистикою, захворювання діагностується у 2–5% дівчат-підлітків із болісними менструальними циклами.

Що таке аденоміоз?

Аденоміоз — це захворювання, при якому тканина, що вистилає порожнину матки (ендометрій), починає розростатися в товщу її м’язового шару (міометрій). У результаті клітинні структури ендометрію опиняються всередині м’яза, де продовжують реагувати на гормональні зміни менструального циклу. Вростання тканини призводить до потовщення стінок матки, запальної реакції, набряку, а з часом — до появи вузлів, фіброзу і підвищеної чутливості. При підозрі на аденоміоз пацієнтці необхідна консультація гінеколога.

Які симптоми аденоміозу?

За статистикою, аденоміоз перебігає безсимптомно в однієї з трьох жінок. Ознаки захворювання зазвичай з’являються при прогресуванні процесу, коли ендометріальна тканина проростає глибше в міометрій і порушує його структуру.

Біль при аденоміозі зазвичай локалізується внизу живота і в ділянці таза, часто посилюється перед менструацією і під час неї. Больові відчуття можуть бути тягнучими, розпираючими або переймоподібними, іноді поширюються на поперек і ділянку крижів. У деяких пацієнток відзначається також болючість під час статевого акту і хронічний тазовий біль поза менструаціями. Інші симптоми аденоміозу:

• рясні та тривалі менструації (менорагія);

• відчуття тиску або важкості внизу живота;

• здуття живота і збільшення об’єму талії;

• слабкість, швидка втомлюваність (на тлі анемії);

• труднощі із зачаттям (безпліддя).

При аденоміозі в пременопаузі можуть спостерігатися аномальні виділення зі статевих шляхів, зокрема тривалі та рясні менструальні кровотечі з наявністю згустків. При аденоміозі нерідко виникають мажучі коричневі або кров’янисті виділення до або після менструації. Подібні зміни при аденоміозі в клімаксі пов’язані з порушенням структури міометрію, посиленим розростанням ендометріоїдної тканини і порушенням нормальної скоротливої функції матки.

Субфебрильна температура при аденоміозі може бути пов’язана з хронічним запальним процесом у тканинах міометрію, спричиненим постійною присутністю ендометріальної тканини в м’язовому шарі матки. При активації імунної відповіді та локальному запаленні організм може реагувати невеликим, але тривалим підвищенням температури. Такий симптом частіше спостерігається при виражених формах захворювання або при поєднанні аденоміозу з іншими запальними гінекологічними патологіями.

Аденоміоз безпосередньо не впливає на кишківник, однак при вираженому розростанні тканини і збільшенні розмірів матки можливий механічний тиск на кишкові петлі. Це може викликати відчуття здуття, дискомфорту, закрепи або нерегулярний стілець. Крім того, у частини жінок з аденоміозом у постменопаузі може спостерігатися поєднання з ендометріозом кишківника, при якому ендометріальні вогнища безпосередньо залучають кишкову стінку, посилюючи шлунково-кишкові симптоми.

Аденоміоз не уражає молочні залози, але через загальний гормональний дисбаланс, особливо підвищений рівень естрогенів, у деяких жінок можуть спостерігатися зміни з боку грудей — нагрубання, болючість, набряклість або ознаки мастопатії. Зазначені симптоми виникають як прояв підвищеної чутливості тканин молочної залози до коливань гормонального фону, характерних для гормонозалежних захворювань, зокрема аденоміозу.

 

Чому з’являється аденоміоз?

Вчені і лікарі до кінця не знають, чому з’являється аденоміоз, оскільки точний механізм проникнення ендометріальної тканини в м’язовий шар матки залишається не до кінця вивченим і, ймовірно, пов’язаний із кількома факторами одночасно. Можливі причини аденоміозу:

• інвазивний ріст тканини. Ендометріальні клітини з внутрішнього шару матки проникають у міометрій, особливо після хірургічних втручань (наприклад, кесаревого розтину), сприяючи порушенню межі між шарами;

• вроджені аномалії. Передбачається, що ендометріальна тканина може потрапити в міометрій ще в процесі формування матки у плода;

• запалення матки після пологів. Запальні процеси у післяпологовому періоді можуть порушувати бар’єр між ендометрієм і міометрієм, полегшуючи проникнення клітин;

• переміщення стовбурових клітин. За однією з нових теорій, стовбурові клітини кісткового мозку можуть мігрувати в м’язову оболонку матки і сприяти розвитку аденоміозу.

Факторами ризику розвитку аденоміозу вважаються вік понад 40–50 років, ранній початок менструацій, рясні або болісні менструації, багаторазові вагітності, аборти. Додатково ймовірність захворювання може підвищуватися за наявності хронічних запальних процесів органів малого таза і порушення гормонального фону. Зазначені фактори можуть сприяти порушенню бар’єрної функції між ендометрієм і міометрієм, створюючи умови для розвитку зовнішнього аденоміозу.

Які бувають форми аденоміозу?

Класифікація аденоміозу за глибиною ураження заснована на ступені проникнення ендометріальної тканини в товщу міометрію. При поверхневому (субендометріальному) аденоміозі вогнища розташовані поблизу базального шару ендометрію, зачіпаючи лише початкові шари міометрію.

При середній формі ендометріальна тканина проростає у середні відділи м’язового шару. У випадку глибокого аденоміозу патологічний процес поширюється на всю товщу міометрію, може доходити до серозної оболонки і навіть виходити за межі матки.

Залежно від характеру та поширеності ураження міометрію виділяють кілька клінічних форм аденоміозу, кожна з яких має свої особливості перебігу та проявів.

Як аденоміоз розвивається за стадіями?

Залежно від глибини проникнення ендометріальної тканини в міометрій виділяють чотири стадії аденоміозу.

Чим небезпечний аденоміоз?

Аденоміоз небезпечний тим, що при прогресуванні захворювання може спричиняти хронічні болі, рясні та тривалі менструації, що призводять до анемії, а також порушувати репродуктивну функцію, ускладнюючи зачаття і підвищуючи ризик викиднів. У тяжких випадках хронічне запалення і структурні зміни матки призводять до зниження її функціональності та значного погіршення якості життя.

Як часто аденоміоз переходить у рак?

Аденоміоз вкрай рідко переходить у рак — випадки малігнізації поодинокі і становлять менше 1% за даними досліджень. Хоча аденоміоз сам по собі не вважається передраковим станом, його часто супроводжують гіперплазія ендометрію або гормональні порушення, які за відсутності лікування можуть підвищувати ризик онкологічних процесів.

Як діагностують аденоміоз?

Приватні гінекологи починають діагностику аденоміозу з детального аналізу скарг і збору анамнезу. Лікар уточнює характер і тривалість менструальних порушень, наявність болю під час місячних, статевих актів або в повсякденному житті, частоту та об’єм менструальних кровотеч, репродуктивну історію пацієнтки — чи були вагітності, викидні, аборти або операції на матці. Методи діагностики аденоміозу можуть включати:

• гінекологічний огляд. Під час огляду лікар оцінює розміри, форму і структуру матки. При аденоміозі матка може бути збільшеною, округлою, щільною або помірно розм’якшеною. Іноді визначається болючість при зміщенні матки або натисканні на ділянку шийки;

• пальпацію живота. При глибокій пальпації у жінок із вираженим аденоміозом може визначатися збільшення матки, болючість у нижній частині живота або легкий дискомфорт при натисканні в проєкції матки;

• ультразвукове дослідження органів малого таза. На УЗД виявляється потовщення стінки матки, неоднорідна структура міометрію, наявність дрібних кістозних включень, розмита межа між ендометрієм і міометрієм, а також збільшення розмірів матки.

При підозрі на аденоміоз лікар може призначити гормональні аналізи для оцінки загального гормонального фону і виявлення супутніх порушень. Зазвичай визначають рівень естрадіолу, прогестерону, пролактину, лютеїнізуючого і фолікулостимулюючого гормонів, а також тиреоїдних гормонів. Дослідження допомагають виявити дисбаланс, який може сприяти розвитку захворювання, підібрати оптимальну терапію і виключити інші гормонозалежні патології.

Якими методами лікують аденоміоз?

Основним методом лікування аденоміозу є гормональні препарати, які допомагають уповільнити ріст ендометріальної тканини, зменшити кровотечі та полегшити біль. Додатково застосовуються знеболювальні, протизапальні препарати, спазмолітики та препарати заліза при анемії. У тяжких випадках або при неефективності медикаментозного лікування можуть використовуватися хірургічні методи.

Як проводиться гормональна терапія аденоміозу?

Гормональна терапія є основою лікування аденоміозу, оскільки захворювання безпосередньо пов’язане з дією статевих гормонів. Регуляція гормонального фону дозволяє уповільнити ріст ендометріальної тканини, зменшити запалення та полегшити основні симптоми. Гормональні препарати для лікування аденоміозу можуть включати:

• комбіновані оральні контрацептиви (КОК). Містять естрогени і гестагени, стабілізують гормональний фон, зменшують товщину ендометрію, знижують інтенсивність менструальних кровотеч і болю;

• гестагени. Пригнічують ріст ендометріальних вогнищ, викликають їх атрофію, зменшують запалення, нормалізують менструальний цикл, знижують ризик прогресування хвороби;

• агоністи гонадотропін-рилізинг гормону. Тимчасово вимикають роботу яєчників, створюючи стан «медикаментозної менопаузи», що призводить до значного зменшення розмірів вогнищ і полегшення симптомів;

• антагоністи ГнРГ. Знижують рівень естрогенів без вираженої гіпоестрогенії, зменшуючи активність аденоміозу з більш контрольованим рівнем побічних ефектів.

Внутрішньоматкова гормональна система з левоноргестрелом (спіраль Мірена) застосовується для тривалого контролю симптомів аденоміозу. Локальне виділення гестагену в порожнині матки дозволяє зменшити потовщення ендометрію, знизити інтенсивність і тривалість менструальних кровотеч, послабити запалення і больовий синдром. Завдяки місцевій дії зменшується ризик системних побічних ефектів (наприклад, головного болю, перепадів настрою, нудоти), характерних для інших форм гормональної терапії.

Чи лікується аденоміоз негормональними препаратами?

Вилікувати аденоміоз без гормонів повністю неможливо, оскільки захворювання пов’язане з гормонозалежним розростанням ендометріальної тканини. Негормональні препарати можуть застосовуватися для полегшення симптомів — зменшення больового синдрому, запалення та нормалізації менструального циклу, але не усувають причину хвороби. Негормональне комплексне лікування аденоміозу може включати:

• транексамову кислоту. Пригнічує активність ферментів, що руйнують фібрин, тим самим посилюючи згортання крові. Препарат застосовується при аденоміозі для зменшення рясності менструальних кровотеч і профілактики анемії. Транексамова кислота допомагає зменшити втрату крові без впливу на гормональний фон і ріст ендометріальних вогнищ;

• нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП). Блокують вироблення простагландинів, які посилюють біль і запалення. Препарати зменшують інтенсивність менструального болю та запальної реакції в міометрії;

• анальгетики. Діють на больові центри, знижуючи сприйняття болю. Засоби допомагають при виражених болях поза менструаціями та при загостренні симптомів;

• спазмолітики. Розслаблюють гладку мускулатуру матки, зменшують скорочення і спазми, мінімізують тягнучі та переймоподібні болі внизу живота;

• препарати заліза. Відновлюють дефіцит заліза в організмі при анемії, що розвивається через рясні менструальні кровотечі, нормалізують рівень гемоглобіну та покращують загальне самопочуття.

Для лікування аденоміозу лікар може призначати імуномодулятори та антиоксиданти, які допомагають нормалізувати роботу імунної системи, зменшувати хронічне запалення в міометрії та знижувати рівень оксидативного стресу, що бере участь у пошкодженні тканин. Зазначені препарати не впливають напряму на ріст ендометріальної тканини, але здатні пом’якшувати перебіг захворювання, зменшувати вираженість больового синдрому, підтримувати загальне самопочуття і підвищувати ефективність основної терапії.

Займатися коханням при аденоміозі можна за відсутності вираженого больового синдрому та ускладнень. У деяких пацієнток можливе виникнення дискомфорту або болю під час статевого акту, що пов’язано зі змінами структури міометрію, запальною реакцією та підвищеною чутливістю тканин. У таких випадках рекомендується індивідуальний підбір зручних позицій, обережність, а за потреби — консультація лікаря для корекції терапії та контролю симптомів.

При аденоміозі заняття спортом не протипоказані і в більшості випадків навіть рекомендуються, оскільки помірна фізична активність сприяє нормалізації гормонального фону, покращенню кровообігу в органах малого таза та зниженню рівня стресу. Однак при виражених болях, рясних менструаціях або загостренні симптомів навантаження слід обмежувати, уникаючи важких силових вправ, різких рухів і перенапруження. Оптимальними вважаються легкі кардіотренування, плавання, йога та вправи на розтяжку.

Які є експериментальні методи лікування аденоміозу?

Окрім стандартних методів лікування аденоміозу, тривають дослідження нових і експериментальних підходів, спрямованих на більш ефективне усунення симптомів і зниження активності захворювання при мінімальній інвазивності. Експериментальні методи лікування аденоміозу тіла матки:

• високоінтенсивний сфокусований ультразвук (HIFU). Малоінвазивна методика, при якій через шкіру спрямовується концентрований ультразвук, що руйнує вогнища аденоміозу. Дослідження показують, що HIFU зменшує розмір вогнищ і полегшує симптоми без необхідності оперативного втручання;

• емболізація маткових артерій (UAE). Спочатку застосовувана при міомі, UAE також демонструє ефективність при аденоміозі: блокуючи судини, що живлять вогнища, процедура значно зменшує менструальний біль і кровотечі;

• допамінові агоністи. У межах клінічних випробувань вивчається застосування бромокриптину — препарату, який часто використовують при гіперпролактинемії. Передбачається, що він може гальмувати ріст вогнищ через модуляцію пролактину та судинного компонента, однак дані поки попередні;

• міфепристон. У рандомізованому контрольованому дослідженні виявлено, що міфепристон (антипрогестерон) може суттєво покращувати симптоми аденоміозу, включно з болем і рясними менструаціями.

Антагоністи ГнРГ-рецепторів є новим напрямом у лікуванні гормонозалежних захворювань матки. Засіб знижує рівень естрадіолу, тим самим зменшуючи активність ендометріальної тканини. Хоча препарат офіційно схвалений для лікування ендометріозу, його механізм дії потенційно дозволяє використовувати його і при аденоміозі для зменшення вираженості болю та рясності менструальних кровотеч.

Клінічні рекомендації з профілактики аденоміозу

Клінічні рекомендації щодо специфічної профілактики аденоміозу відсутні, оскільки точні причини розвитку цього захворювання до кінця не вивчені. Водночас як загальні заходи профілактики (у тому числі аденоміозу) рекомендують своєчасно лікувати запальні захворювання органів малого таза, уникати травматичних втручань на матці, контролювати гормональний фон, підтримувати нормальну вагу, уникати хронічного стресу та дотримуватися принципів здорового способу життя.

Чи можна повністю вилікувати аденоміоз?

Повністю вилікувати аденоміоз консервативними методами у більшості випадків неможливо, оскільки захворювання пов’язане з глибинними змінами структури матки та гормональної регуляції. Медикаментозна терапія дозволяє контролювати симптоми, сповільнювати прогресування хвороби та покращувати якість життя. Радикальним методом лікування хронічного аденоміозу залишається хірургічне втручання — видалення вогнищ або, у тяжких випадках, матки.